«Оцінюючи послання Президента парламентові, треба обов’язково враховувати, що ми мали можливість поки що ознайомитися лише з проектом цього документа, — підкреслив у розмові з кореспондентом «Дня» народний депутат Олександр ЛАВРИНОВИЧ . — Сьогодні ми побачимо, як виглядатиме цей документ з урахуванням побажань і пропозицій, отриманих адміністрацією Президента після 21 січня. Якщо ж говорити загалом про проект послання, то в ньому, на мій погляд, немає нічого такого, що показувало б зміну підходів Президента до основних проблем, що стоять перед Україною. Навіть якщо порівняти це послання з аналогічним документом 1994 року, то можна зробити висновок, що основні напрямки, продекларовані ще 5 років тому, збережено. Разом з тим з’явилися деякі нові нюанси в проведенні адміністративної реформи, реформування ТЕК — основні напрямки дій у цих сферах у посланні-2000 окреслені чіткiше.
Я розглядаю це послання як план, для реалізації якого потрібні конкретні заходи. На мій погляд, цей документ і повинен, власне кажучи, визначати тільки основні напрямки подальших дій — тобто глава держави озвучує напрямки, за якими надалі повинні працювати відповідні органи влади, зокрема Кабінет Міністрів. Очевидно, що питання того, хто і як реалізовуватиме намічене в посланні, — не є предметом цього документа. Тому я б не брав на себе сміливостi давати оцінку посланню загалом на основі того проекту, який було опубліковано в пресі. Однак, на жаль, помітно, що в документі є неузгодженості й навіть суперечності у стилістичному та смисловому стилі. Проте якщо в попередні роки дії органів влади i, зокрема, самого Президента не збігалися з продекларованими намірами, то цього року є надія, що подібна ситуація не повториться».
«Послання Президента, на мій погляд, відповідає своєму призначенню і відображає бачення Президентом ситуації в країні, — переконаний Борис БЕСПАЛИЙ , фракція «Реформи-Конгрес». — Основні положення цього документа збігаються з інавгураційною промовою Леоніда Кучми і не містять у собі ніяких новацій. Я б сказав, що щорічне послання Президента до парламенту зразка 2000 року являє собою набір загальних положень і, в принципі, не розраховане на безпосереднє виконання. Наскільки сам Президент має намір дотримуватися його — велике питання; про реальні ж дії треба судити за тими кроками, які робляться Президентом Кучмою.
Чи можна вважати, що ця програма надає якогось загального вектора розвиткові суспільства найближчим часом? На мій погляд, не можна, оскільки в ній міститься цілий ряд суперечливих положень. Так, ряд напрямків послання, що стосуються адміністративної та аграрної реформи, розвитку підприємництва, i деякі інші загалом можна оцінити як позитивні кроки в бік подальшої демократизації та розвитку нормально функціонуючої ринкової економіки. Однак найголовніший вектор — розвитку політичної системи — спрямовано в прямо протилежний бік. «Сума демократії», якщо можна так висловитися, в Україні постійно меншає, зате роль і вплив Президента неухильно зростають. А це — несумісні процеси. Не можна проводити демократичні реформи в економіці i водночас «закручувати гайки» в політиці. Взагалі я вважаю, що за час свого другого президентства Леонід Кучма загалом не показав, що він дійсно став «новим Президентом» — основні напрямки його політичної діяльності залишилися без зміни. Тому я гадаю, що цю програму чекає доля всіх попередніх програм, якщо не буде змінено вектор політичного розвитку. Проте треба відзначити, що значна частина населення України підтримує курс Президента і сподівається на наведення порядку «твердою рукою». При цьому вона не прагне до подальшого розвитку демократії і не вважає, що цей процес сприятиме підвищенню рівня життя. Швидше, вони думають прямо протилежне».
Продовження теми на стор. "Подробиці"
