26 липня Іванові Дзюбі — 80! Від ювілею Іван Михайлович «відхрещувався» заздалегідь. Так, на презентації своєї книжки «Нагнітання мороку» зізнався, що після дня народження пообіцяв рідним зайнятися власним здоров’ям і відпочити. «Але де ж там! — махнув рукою. — Роботи багато!» А днями в редакцію надійшла інформація (як нагадування про дату) від НАНУ та Інституту літератури, де окремим рядком вказано: «За бажанням Ювіляра офіційного вшанування не передбачається».
Отже, 80-річчя Іван Михайлович зустріне за роботою. І слава Богу! Дарма що з раніше виданого багато чого не перевидано, а щось ще не надруковано взагалі, врешті, й те, що вийшло, побачило світ невеликим накладом... Дарма що в ток-шоу говорити про Шевченка запрошують не Івана Михайловича — автора праці про поета в 700 сторінок... Все одно, як писала поетеса: «При майстрах якось легше. Вони — як Атланти, держать небо на плечах. Тому і є висота».
Важливо для нас і наших читачів, що вже багато років Іван Дзюба є автором «Дня». І ми з різних нагод чимало писали про нього. «Що означає голос, доля, позиція інтелектуала сьогодні? Того інтелектуала, який у 60-х роках виступив проти тоталітарної системи. Того інтелектуала, який зараз... опиняється перед необхідністю знову протистояти системно організованим політичним силам, що зайнялися деконструкцією України, — і вже не приховано, як це було в радянські часи, а цілком відверто? Що собою являє країна, в якій подібне стає можливим? Та країна, в якій тоталітарна система впала завдяки людям, що платили за протистояння своїм життям, але в якій до влади періодично приходять вірні учні й клони тих, хто цю систему будував? І де, в якому вимірі існує Європа в цій Україні, де крізь густе стовковисько привидів минулого знову не можна розгледіти горизонт майбутнього? Власне, постать Дзюби не просто дозволяє, а вимагає поставити запитання: що сталося з Україною — і чому так сталося? Зрозуміти феномен Дзюби означає зрозуміти як методи нищення України, так і шляхи її порятунку». Це — стаття «Повернення Сізіфа» Оксани Пахльовської. Хоча минає п’ять років від її публікації (26 листопада 2006), матеріал, на жаль, далі актуальний.
Сьогодні, беручи до уваги побажання ювіляра, друкуємо неювілейні діалоги: суто літературний — з Іваном Михайловичем, житейський — між ним та Миколою Жулинським і зворушливий — з дружиною Мартою.
Із днем народження! Працюємо?
