Гра проти чемпіона Італії у груповому турнірі Ліги чемпіонів заздалегідь вважалася для «Динамо» вирішальною. Так само, як і торік гра із чемпіоном Португалії. На жаль, обидві гри пройшли за практично одним і тим же сценарієм. Спочатку динамівці вели у рахунку, але на останніх хвилинах пропускали два м’ячі, які перевертали усе з ніг на голову. Чому так сталося і чи могло бути інакше?
Із самого початку дивною виглядала ситуація, за якої незмінний чемпіон Італії останніх років та лідер поточної першості своєї країни у Лізі чемпіонів показував не досить впевнену гру, не подолавши спочатку чемпіона Росії, а згодом чемпіона України. Перша гра «Інтера» з «Динамо» у Мілані показала повну рівність сил суперників і вселила оптимізм у серця шанувальників київської команди. Ми цілком справедливо вважали, що наш чемпіон аж ніяк не слабший за італійського і чекали київської гри із оптимізмом. Не завадила навіть скандальна ситуація із епідемією грипу, яка ледь не поставила проведення гри під загрозу.
Що ж побачили у середу ввечері майже шістнадцять тисяч глядачів на столичному стадіоні імені Лобановського? Тренер «Динамо» Валерій Газзаєв випустив на поле той самий склад, що й два тижні тому у Мілані. Тренер «Інтера» Жозе Моуріньйо залишив у запасі кількох провідних виконавців. Перші двадцять хвилин гри пройшли так само, як і перед цим у Мілані: команди грали самі й давали грати супернику.
У такій грі більше пощастило киянам: після неймовірного удару Андрія Шевченка, в якому об’єдналися майстерність футболіста і футбольна удача, м’яч за чудернацькою траєкторією пірнув у верхній кут воріт «Інтера» — 1:0! Хто в ці хвилини міг подумати, що цей удар так і залишиться єдиним потраплянням динамівців у рамку воріт гостей? Господарі продовжували грати упевнено, тоді як у «Інтера» нічого як слід не виходило.
А потім настав другий тайм, у якому ми нарешті побачили справжній «Інтер». Виявилось, що досі нам показували так би мовити «полегшений» варіант складу для виступів у не головному поки для команди турнірі. Головне для «Інтера», як і для будь-якої італійської команди — національний чемпіонат. Європейські турніри, на відміну від нас, у них завжди на другому плані. Але це зовсім не означає, що «Інтер» чи будь-яка інша команда із Італії не хоче досягти європейського успіху. Просто досягати його вони прагнуть меншими силами. Коли ж успіх під загрозою, тоді все змінюється.
Відчувши, що Ліга чемпіонів для його команди може практично завершитися за сорок п’ять хвилин, Моуріньйо випустив у другому таймі двох додаткових гравців атаки. І почалось! За інерцією першої половини «Динамо» ще провело одну гостру атаку, яку міг завершити Мілош Нінкович, але не влучив у ворота. Після цього на полі була лише одна команда. «Інтер» почав грати на таких швидкостях, що захист господарів не встигав перебудовуватись. Один за одним почали виникати загрозі біля воріт «Динамо», але тричі м’яч якимось дивом оминув прямокутник, який захищав Станіслав Богуш. До закінчення гри залишалося трохи більше десяти хвилин, коли тренер «Інтера» випустив замість центрального захисника четвертого нападника. І захист «Динамо» не витримав. Два м’ячі, які влетіли у київські ворота у останні сім хвилини гри після ударів Дієго Міліто та Уеслі Снейдера, принесли «Інтеру» перемогу й перше місце у групі, залишивши «Динамо» на останньому.
Що це означає? Лише одне — слід до кінця боротися за успіх. У «Динамо» попереду ще два поєдинки — на виїзді проти «Рубіна» і вдома проти «Барселони». Перемога у цих двобоях дозволить виправити ситуацію. Чи здатне «Динамо» перемогти? Якщо із прикрої поразки від «Інтера» будуть зроблені вірні висновки, на це можна сподіватися.
Ліга чемпіонів. Груповий турнір. 4 тур. «Динамо» — «Інтер» — 1:2. «Рубін» — «Барселона» — 0:0.
