Не викликає особливих сумнівів, що причиною затримання Генеральною прокуратурою колишнього віце-прем’єра Леоніда Козаченка (за підозрою у зловживанні службовим становищем й ухиленні від сплати податків) насправді є складна ситуація на українському зерновому ринку, внаслідок якої сільгоспвиробники, які виростили минулого року хороший урожай, не отримали гідної винагороди за свою нелегку працю. Це припущення підтверджує й повідомлення, поширене у вівторок прес-службою Генпрокуратури. У ньому вказується, що в період перебування на посаді віце-прем’єра Козаченко, діючи всупереч державним інтересам, не забезпечив належне функціонування аграрного комплексу країни, «створив і ввів механізм максимального руху зерна у невигідний для вітчизняного сільгоспвиробника літній період». Як відзначає прес-служба, враховуючи той чинник, що держзакупку зерна практично не здійснювали, зернотрейдери, скуповуючи у селян зерно за найнижчими цінами, експортували його за світовими цінами, а експорт зерна підтримувався за рахунок падіння доходів вітчизняних товаровиробників. «Вказані невиправдані дії Л. Козаченка призвели до різкого зростання вартості зерна на внутрішньому ринку. Фактично, він проводив політику, спрямовану не на наповнення бюджету, а на збагачення іноземних зернотрейдерів», — говориться у повідомленні з Генпрокуратури. «Внаслідок зловживання службовим становищем колишній віце-прем’єр завдав серйозної шкоди економічним інтересам держави, що призвело до втрати 1,5 млрд. грн. від експорту зерна з урожаю 2002 року», — відзначає прес-служба.
Водночас голова парламентського комітету з питань аграрної політики Іван Томич, а також керівники Української аграрної конфедерації (УАК) й Української зернової асоціації (УЗА) висловили здивування необхідністю затримання Леоніда Козаченка, який є також віце-президентом Української спілки промисловців і підприємців (УСПП), радником прем’єр-міністра. Українська аграрна конфедерація заявила про намір провести публічні акції на підтримку своєї думки про невинуватість Л. Козаченка.
Висловив свою думку щодо «зернової» колізії і глава уряду Віктор Янукович. Він заявив, що ніхто не має права обвинувачувати Козаченка, поки не доведено його вину.
Нижче ми публікуємо коментарі фермерів і представників регіональної влади — тих, хто реально знає ситуацію на зерновому ринку, як кажуть, «знизу, вздовж та упоперек».
Євгенія ЗАВОРОТИНСЬКА, голова асоціації фермерів П’ятихатського району Дніпропетровської області:
— На мій погляд, значну частину минулого врожаю, в деяких випадках близько 30 відсотків, становили «приписки». Наприклад, на рівні районів для того, щоб добре виглядати перед вищестоящим начальством, отримати ордени і медалі. На перший погляд у це не віриться, але «приписки» у нас, як і раніше, існують. Крім того, багато зерна вивезли з України контрабандою, без належного оформлення. А спокуса була велика, адже урожай прямо з поля закуповували по 200—250 гривень за тонну, а за кордон продавали вже майже за 150 доларів. Потрібно відзначити, що пшениці 3-го класу, яка в основному йде на хліб, внаслідок посушливого літа було мало. Тому в ситуації, що склалася на зерновому ринку, на мій погляд, не залишається нічого іншого, як закуповувати зерно і борошно за кордоном. У розмови про те, що зерно може в значних кількостях зберігатися у самих господарствах, я не вірю. Адже сільгоспвиробникам потрібно було розрахуватися з боргами. Зерно могли притримати лише дуже великі і могутні господарства, але таких не так уже й багато. На те, що зерна реально немає, вказує і така обставина — вже два місяці переробники посилено шукають його навіть у глибинці.
Загалом же можу сказати, що держава зовсім не піклується про сільгоспвиробника. Нас кинули напризволяще. Наприклад, після літньої бурі на весь район виділили всього 30 тисяч гривень компенсації, а дісталася вона одній людині, яка є депутатом. Приблизно те ж саме і тепер — після того, як озимі вимерзли, причому майже на 100 відсотків, фермери метушаться у пошуках посівного матеріалу. Але не так все просто — нам на дослідній станції вже заявили, що у них практично нічого немає. Немає насіння ячменю, яке коштує вже 1200 гривень за тонну. Ще значно дорожче коштують кукурудза і соняшник. Адже треба купити і солярку, і добриво, і засоби захисту. У такій ситуації я, як голова асоціації фермерів, відверто побоююся, що дрібні господарства — власники до 50—60 га — просто пропадуть. Буде урожай чи ні, але фіксований податок треба заплатити. І якщо держава не піде назустріч рядовому виробнику, то ситуація нинішнього року може бути жахливою.
Леонід МИХАЙЛОВ, фермер, господарство у Черняхівському районі Житомирської області:
— У серпні минулого року купляв висівки для годування свиней на своїй фермі за 12—15 копійок за 1 кілограм, а поросят продавав по 16—18 грн. за 1кг живої ваги. Зараз за висівки плачу 50 коп. за 1кг, а поросят продаю по 5 грн. за 1 кг (свинина різко подешевшала, бо через подорожчання кормового зерна люди стали вирізати свиней). Але я не вважаю, що витримаю, можливо, менше зароблю грошей. Це ринок, це те, за що я боровся. А ситуація виправиться. Треба також, щоб експорт великої рогатої худоби не обмежували — у світі 500 мільйонів мусульман, які чекають на нашу яловичину. Я навіть гарного листа прем’єр-міністру Віктору Януковичу з цього приводу готую.
А колишнього віце-прем’єра Козаченка даремно заарештували — краще б закрили все Міністерство аграрної політики разом з усіма його службами, щоб не заважали працювати.
Сергій МАНЯК, голова Вінницької обласної асоціації фермерів:
— Теперішня ситуація на ринку зерна досить проста. Спочатку посадовці з регіонів відзвітували про гарні показники, щоб отримати ордени, медалі та звання заслужених працівників сільського господарства, потім держава із начебто наявних 40 мільйонів тонн зерна певну кількість продала за кордон. Думали, що частину продадуть, а частина залишиться. А її нема, бо забрехались ті, хто звітував заради нагород. Щодо арешту пана Козаченка, то, грубо кажучи, шукають «цапа-відбувайла», щоб зробити когось винним і показати, що в країні наводять порядок. Пройде час і, думаю, що його випустять, бо він не винен. Але мова не про те. А насамперед про те, що агропромисловий сектор вимагає реального, жорстокого підходу. А також систематичного прискіпливого контролю і з боку державних органів, насамперед, і високої власної відповідальності.
Володимир ВЕЛЬСЬКИЙ, директор ТОВ «Лан» с. Рижулинці Хмельницького району (Хмельницька область):
— Немає в нас ринку зерна. Це, даруйте, циганський базар. Коли збирали хліб, приїжджали якісь покупці — віддавали їм, як кажуть, від комбайна. Пшеницю третього класу — по 350 гривень за тонну. Така ж і собівартість виробництва. Отже, працювали собі у збиток. Мінеральні добрива, солярка, запасні частини для техніки дорогі. Зерно брали за безцінь, та хліб у крамницях не подешевшав. Хтось набиває кишені.
Чому продавали від комбайна? Бо потрібні були гроші для весняної посівної, треба було віддати банківський кредит. У нас озимий клин — 200 гектарів, п’ята частина всієї ріллі у «Лані». Пшениця перезимувала нормально. Я вже прожив на білому світі 62 роки, за фахом — агроном. Знаю достеменно: якщо все до ладу зробити, то перезимує за будь-якої погоди, не пропаде. Отой галас про погоду, що зчинився, — від дідька. Не посіяли стільки, скільки написали. Тому заздалегідь вдалися до спроби якось пояснити майбутній провал.
І ті мільйони тонн урожаю торік не зібрали, а написали. Фермер не важив своє збіжжя, одноосібник також не важив. Давно наспіла пора покласти край цій практиці — рапортувати про трудові успіхи, чекати на вітальні телеграми, грамоти, медалі і таке інше. Хай би фермер сказав, скільки прибутку одержав з гектара своєї ріллі. В мене ж — нуль. Як, з чим піду на весняну посівну? Говорять, щоб узяв кредит. Та вже не маю що заставляти під позику...
Президент пізно звернув увагу на те, що робиться на так званому зерновому ринку. Багато фермерських господарств не зможе впоратися з весняною посівною. Принаймні у нашому краї. Моя пропозиція: держава повинна встановити фіксовану ціну на стратегічний продукт — хліб.
Леонід КАЗАК, голова Сімферопольської сільської районної Ради (Крим):
— Ситуація на нашому ринку зерна формувалася не вчора, а протягом останніх семи-восьми років, коли держава пішла з внутрішнього аграрного ринку, й абсолютно ніхто її на ринку зерна не репрезентував і від її імені не діяв. Ситуацію фактично було віддано на відкуп іноземним зернотрейдерам. А спроби та декларативні заяви, які робилися протягом останніх трьох-чотирьох років про те, що буде запроваджено в Україні механізми заставного зерна, держава виступатиме в ролі зернотрейдера й регулюватиме ціни, — це все були заяви про наміри. У результаті через нерозумну державну політику на ринку зерна протягом багатьох років страждає головна ланка ланцюга — виробник зерна. Зерно, яке було вирощене минулого року, фактично було реалізоване за збитковими цінами. Зернотрейдери, зманіпулювавши низькими цінами на внутрішньому ринку, скупили зерно за 300 гривень, а за кордон вивезли за 600 гривень і ще повернули ПДВ та радіють надприбуткам за рахунок збитків зерновиробників…
Це грубо, а деталі та нюанси дуже серйозні. Треба, щоб держава терміново виробила ефективні ринкові механізми захисту товаровиробників, а для цього держава має виступати на ринку активним суб’єктом, чинним агентом. Лише цим вона зможе захистити селянина. Така ситуація — не лише на ринку зерна. Так і з усією сільгосппродукцією — з цінами і на м’ясо, і на молоко, і на решту. Просто із зерном ситуація найбільш кричуща…
Питання потрібно вирішувати не за день до збору врожаю, а заздалегідь, тобто на початку року виробник зерна має реально орієнтуватися на ціни, інакше він не зможе розрахувати свою виробничу програму, тому на досвіді й на помилках — багаторазових помилках! — минулих періодів треба терміново міняти ситуацію, виробляти державну політику в галузі сільського господарства, предметно захищати сільського товаровиробника від імені держави, активно й по-сучасному грати на аграрному ринку.
Чим нинішня ситуація небезпечна в найближчій перспективі? Комерсанти, які скупили й вивезли зерно, сьогодні на підвищенні ціни зароблять іще раз. Але все одно потрібно запровадити, грубо кажучи, мораторій на рух зерна, незважаючи на те, що зерна в Україні вистачить для посіву і для продовольчих цілей. Проблема сьогоднішнього дня в сільському господарстві полягає в тому, що пізня весна спресувала пік польових робіт у 10—15 днів, і те, що треба було вирішити в лютому — березні, це потрібно буде зробити за дві-три тижні. Але для цього потрібно закумулювати всі необхідні ресурси: техніку, нафтопродукти, мінеральні добрива, засоби хімзахисту, людей. Більша частина господарств таких ресурсів не має, ними забезпечено лише п’яту частину господарств, не більше. Оформити кредит на умовах банку чотири п’ятих господарств не можуть, їм уже нема чого заставляти.
Віктор ДМИТРУК, фермер із села Скраглівка Бердичівського району Житомирської області, голова обласної Асоціації фермерів:
— Зерновими культурами, передусім ячменем, засіваю 300—350 гектарів ріллі (це разом з орендованими у селян земельними паями). Минулої осені хлопці з різних комерційних структур скуповували у мене ячмінь прямо з поля за ціною 200— 250 гривень за тонну. А що було робити? Адже необхідно розраховуватись за кредити, та й зберігати зерно нема де. Бо на підприємствах, де є зерносховища, сиділи ті ж ділери, які скуповували у нас зерно і відправляли його в порт Іллічівськ для експорту за кордон, вони ж диктували умови. Так, за зберігання 1 тонни збіжжя треба було платити 7— 9 грн. за місяць, що для нас дорого. До того ж зерносховища Бердичівського комбінату хлібопродуктів (це структура ДАК «Хліб України») потрапили під контроль трьох комерційних структур, порядку там нема, завівся грибок, і тому зерно в них зберігати не можна було. Прорватися самим до портів нам неможливо — там все контролюють кримінальні угруповання, озброєні автоматами. А зараз мені самому треба закуповувати зерно на насіння і платити за 1 тонну елітного ячменю 1 класу по 1000—1200 грн. Нинi ситуацію можна охарактеризувати як розбір шапок — шукають винуватих, але селянам від того не легше. Потрібно, щоб держава закуповувала значну кількість зерна в державні резерви за стабільними заставними цінами, бо у цьому році може повторитися та ж ситуація, — хіба що неврожай у південних областях, що очікується, сприятиме збереженню високих цін на збіжжя. А до того правити бал будуть великі зернотрейдери, які скупили зернові термінали та ємності для зберігання зерна. ДАК «Хліб України» хоче реанімувати районні комбінати хлібопродуктів — може, це також дасть якийсь позитив.
Любов ЛУКАШИК, заступник директора Вінницької універсальної торгової біржі:
— Достовірної інформації про запаси зерна в Україні, на жаль, немає. Тому можливо, що це штучний ажіотаж. До того ж, господарства могли ще з жнив залишити (але могли і не залишити) про запас посівний матеріал. Тому не варто попішати із ствердженням, що немає чим пересівати озимі. Вінницькі хлібокомбінати мають запаси борошна та зерна. Тому ціни на хліб у регіоні досі стабільні й надалі не повинні підвищуватись. А вартість зерна на нашій біржі зросла. Але не більше, ніж на 10 відсотків. І це не є чимось незвичайним. Що ж до арешту пана Козаченка, то не секрет, що він лобіював інтереси іноземних трейдерів, бо він теж трейдер. А обвинувачення, яке йому висунуто, дуже абстрактне. Головне, що ринок зерна потребував і потребує єдиного господаря. І головне — фіксованих цін. А нинішня ситуація, хоч як би заспокоювали себе виробники зерна, сподіваючись на краще, дуже тривожна.
