Осінь — непроста для України пора: приблизно півроку тому соціологи, економісти прогнозували на цей час проявів найскладніших процесів — зростання рівня безробіття, курсу гривні, посилення протестних настроїв в суспільстві, нову хвилю песимізму тощо. Наразі, на щастя, не все в негативних прогнозах справджується. Зокрема, й щодо зростання безробіття в Україні — принаймні так стверджують в Міністерстві праці та соціальної політики.
За останніми даними, які оприлюднило Міністерство праці та соціальної політики України, в липні у нас на обліку в центрах зайнятості перебувало 606,9 тисяч осіб. При цьому прем’єр-міністр Юлія Тимошенко дала навіть оптимістичні прогнози — що до кінця цього року кількість безробітних в Україні скоротиться до 500 тисяч. Вона зауважила, що зростання безробіття в Україні почалося рік тому — у вересні 2008 року, коли в центрах зайнятості зафіксували 509,5 тисяч непрацюючих. «Потім пішло стрімке зростання, і пік був у лютому — 906,1 тисяча. Але з березня ми побачили позитивну динаміку, що означає, що люди починають повертатися на роботу», — наголосила прем’єр-міністр.
Але в тому, що на початку кризи українці масово втратили роботу, а потім так само раптово її знайшли, деякі фахівці не впевнені. Так, кандидат соціологічних наук Андрій Святошин бачить причину малої кількості безробітних в їхній нелегальності: «Є таке негласне правило відносно всього, що стосується офіційної державної статистики: хочете знати правду, помножте число на три (а інколи і на десять). Адже не всі, кого державі потрібно порахувати, хочуть «по порядку розрахуватися». Це стосується як обліку наркоманії, проституції, хворих СНІДОМ, так і безробіття».
Приблизно такої ж думки дотримується фахівець київської рекрутінгової компанії «Еврика» Оксана Пікульська. Вона розповіла кореспондентові «Дня», що різкого зниження кількості резюме від бажаючих працевлаштуватися не помічала: «Упродовж всього останнього року наша компанія працює стабільно — потік тих, що бажають отримати роботу, не збільшується й не зменшується. Звичайно, криза вплинула на кількість заявок від працедавців у бік зниження. Та й їхні вимоги змінилися — тепер кожен працедавець хоче отримати професіонала з досвідом роботи, який працюватиме на результат за менші гроші».
Не зовсім оптимістичними, як в уряді, є настрої в Конфедерації роботодавців України. Тут зауважують, що, якщо очікування з приводу економічного погіршення ситуації в Україні справдяться, то на нас знову чекає хвиля безробіття. При цьому роботодавці акцентують увагу не так на кількості безробітних в Україні, як на причинах, через які, власне, й потрібно реформувати ринок праці: низькій заробітній платі, соціальній незахищеності людей, дисбалансі між кількістю фахівців, які пропонує вища школа та професійно-технічна, між вакансіями, які пропонує ринок праці та яких чекають самі непрацюючі. Адже нині на ринку праці є понад 70 тисяч вакансій. Інше питання, що є мало людей, бажаючих та підготовлених працювати на заводах, фабриках тощо за невелику зарплату.
Низька оплата — це одна з причин, чому в нас є і безробітні, і є вільні вакансії. Тому реформа системи оплати праці — тільки одна невелика частина з реформ, які потрібні, щоб змінити ситуацію на ринку праці. «Роботодавці свідомі необхідності збільшувати доходи працівників і готові сприйняти необхідність підвищення мінімальної заробітної плати, проте вони очікують адекватних дій влади, яка створить об’єктивні економічні умови для соціально відповідального бізнесу, який зможе реалізувати таке нелегке, але необхідне завдання», — каже виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.
КОМЕНТАРI
Владислав ДРАЧОВ, екс-директор Запорізького обласного центру зайнятості, незалежний експерт:
— Державою ускладнена сама можливість людини, яка втратила роботу, стати на облік у Центрі зайнятості. Сьогодні багато людей не можуть потрапити на прийом до фахівця, бо стандарти роботи Центрів регулюють час спілкування з клієнтом — 10 хвилин. За цей час людину можна лише зустріти й запитати, хто вона. Через ці нормативи неможливо прийняти всіх непрацевлаштованих. Минулого року в Запоріжжі на обліку в Центрі зайнятості стояло 3 200 осіб, а вакансій було 5 400. Фактично вакансій було вдвічі більше. Сьогодні ситуація докорінно змінилася — на обліку стоять 12 тисяч осіб, а вакансій щомісяця надходить усього 700. Тобто на одне робоче місце претендує 17 осіб. І така ситуація у всій країні. Сьогодні служби зайнятості працевлаштовують лише кожного десятого. Саме тому офіційна кількість безробітних у країні — 600 тисяч, а реально лише в Запоріжжі непрацевлаштованих людей майже 100 тисяч. Багато хто з них у вимушених відпусках, адже підприємства працюють неповний робочий тиждень. Це приховане безробіття — в Центрах зайнятості не зареєстровані натовпи безробітних, але люди живуть в напівголодному режимі.
Олексій МІРОШНИЧЕНКО, виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України:
— Однозначної оцінки про реальну ситуацію на ринку праці дати неможливо. Є офіційна статистика, яку подає центр зайнятості про кількість людей, які перебувають на обліку в державному центрі зайнятості — понад 500 тисяч безробітних, є дані про вакансії, які подані роботодавцями, які щоденно вакансії є на ринку праці — приблизно 72 тисячі. Але це ті вакансії, які подані роботодавцями офіційно, а є такі, які не подаються до центру зайнятості. Я вважаю, що певне зниження рівня зайнятості вже пройшло, адже на початку року офіційна статистика давала близько 850 тисяч безробітних. Є інше питання — що нас може очікувати восени чи взимку. Тому що є сценарій та прогнози, які говорять, що в Україні буде ще один етап економічної кризи. Тоді ми можемо очікувати збільшення безробіття. Я б ще ставив питання про дисбаланс, який дає вища школа й дисбалансом, який дає професійно-технічна школа: у нас є абсолютно гіпертрофована ситуація, коли вища школа перевиконує план щодо підготовки кадрів, а професійно-технічна — недовиконує, бо ніхто не хоче працювати руками. Нормальна економіка потребує, щоб 60% робочої сили було висококваліфікованої і 40% — з вищою освітою. У нас — навпаки. Я бачу загрози в цьому дисбалансі. А по-друге, у нас не вистачає інженерів, математиків, конструкторів, технологів, перевиконання ж — по юристах, менеджерах і економістах. За підрахунками німецьких економістів, торік їм не вистачало 50 тисяч інженерів і вони порахували, які від того втрати німецької економіки — це близько 28 мільярдів євро щорічно. Гадаю, що ми ще до цієї проблеми підійдемо.
Я вважаю, що в найближчі роки ситуація на ринку праці буде змінюватися так, як це відбувається в усьому світі, де дуже великий попит на висококваліфіковану працю. Також буде великий попит на інженерно-технічні спеціальності, на фахівців точних наук, які будуть затребувані. До того ж значно скорочуватиметься частка людей з низькокваліфікованою працею. Також, на мою думку, ми спостерігатимемо своєрідне «розмиття» між спеціальностями та освітою. Ідеться про те, що людина матиме зовсім іншу кваліфікацію: вона й працюватиме на комп’ютері, й керуватиме процесами, і вмітиме полагодити щось.
