Є моменти в історії, коли світ може обирати, яким шляхом йому рухатися далі. Кліматична конференція COP15 у Копенгагені — один із таких вирішальних моментів: ми можемо обрати шлях до «зеленого» процвітання й більш життєздатного майбутнього. Або ми можемо вибрати стежку, яка поставить нас у безвихідь: ми нічого не робитимемо в питаннях щодо зміни клімату, залишивши величезний неоплачений рахунок для наших дітей та онуків. Це насправді нескладний вибір.
Мета данського уряду зрозуміла й однозначна: ми працюємо для амбіційної глобальної угоди, яка зменшить емісію парникового газу й зробить ставку на адаптацію, на технології та фінанси. Крім того, Копенгаген має встановити крайній термін для того, щоб закріпити юридично обов’язкову угоду.
Час важливий. Щодня ми чекаємо підвищення цін і потенційно катастрофічних наслідків усе більших змін клімату. Згідно з Міжнародною енергетичною агенцією, кожен рік, втрачений у бездіяльності, коштуватиме нам 500 млрд. дол. Ми повинні здійснювати тиск і використовувати політичний імпульс, щоб змусити світових лідерів бути відповідальними й активно діяти стосовно зміни клімату.
Копенгаген — крайній термін роботи. Один за одним уряди всього світу беруть зобов’язання щодо скорочення викидів парникового газу перед кліматичною конференцією. Нещодавно ми побачили конкретні цілі Бразилії та Південної Кореї, і Росія покращила свою пропозицію.
Президент Обама оголосив про американські цілі не лише на 2020, але й, можливо, більш значущі — на 2025 і 2030 рр. На 4% менше, ніж 1990 року, — це не те, на що сподівався світ, однак США, здається, знають, що ціною за спізнення є те, що дорога для скорочень після 2020-го буде крутішою — 18% нижче рівня 1990-го для 2025 року та 32% для 2030-го.
Також новим і дуже підбадьорливим є те, що Китай виступає вперед на міжнародному рівні. Ми повинні проаналізувати ретельніше, до чого приведе нова китайська заява, коли справа дійде до відсотка зміни звичайного бізнесу.
Все це — ясний знак, що крайній термін Копенгагена працює, і світові лідери відчувають тиск від очікувань громадськості й бізнесу. Тепер для цих лідерів прийшов час відгукнутися на заклики нашої планети та представити результати в Копенгагені.
Данія не встановила крайнього терміну в грудні 2009-го. З Балійським планом дій 2007 року світ у цілому вирішив, що COP15 в Копенгагені — поворотний пункт у кампанії, щоб попрямувати на більш життєздатний шлях. 192 країни підписалися під цим мандатом, і тепер ми не повинні дозволити цьому крайньому терміну вислизнути з наших рук. Прийшов час діяти й скористатися політичним імпульсом. Світові лідери пообіцяли громадянам планети ухвалити рішення. Пора виявити відповідальність і укласти амбіційну, справді планетарну угоду щодо клімату в Копенгагені.
Зміст угоди — в основному чотири проблеми, які необхідно вирішити. Угода має включати обов’язкові середньо- та довгострокові цілі скорочення парникового газу для розвинутих країн. І це повинно скерувати економіки, що більше розвиваються, на чистіший і «зеленіший» шлях до процвітання. Це має забезпечити допомогу для вразливих країн — тих, які вражені першими, й сильніше, ніж решта країн. Угода має покласти на стіл нові й додаткові фінансові кошти — деякі з них необхідні для фінансування адаптації у країнах, що розвиваються. Також повинна бути досягнута домовленість про те, як ми працюватимемо разом, щоб поширювати й розвивати технології та знання. Це чотири основоположні рішення, які ми маємо прийняти в Копенгагені.
І вирішити це повинні саме ми. У нас немає жодної альтернативи. Ми маємо дати раду зміні клімату, й зробити це просто зараз. Копенгаген — крайній термін. Прийшов час. Зробімо роботу.
Конні ХЕДЕГААРД — міністр клімату та енергетики Данії, наразі займається організацією Конференції глобального потепління ООН, яка пройде в Копенгагені з 7 по 18 грудня 2009 року. Призначена на посаду комісара ЄС із клімату.
