Про ко­ристь на­оч­них уро­ків

Бук­валь­но за кіль­ка днів ло­каль­ний гру­зи­но-о­се­тин­ський кон­флікт пе­ре­ріс у пов­но­мас­штаб­ну ро­сій­сько-г­ру­зин­ську вій­ну. Від­лік жертв як з од­ні­єї, так і з ін­шої сто­ро­ни роз­по­ча­то. Але чи змо­же Ук­ра­ї­на зро­би­ти для се­бе ко­рис­ні вис­нов­ки з по­дій, що роз­гор­та­ють­ся на її кор­до­ні? Чи мож­ли­ве пов­то­рен­ня гру­зин­сько­го сце­на­рію на те­ри­то­рії Ук­ра­ї­ни та які ці­лі пе­рес­лі­дує Кремль під час стрі­ля­ни­ни в Гру­зії? З чим по­в’я­за­ні за­я­ви про мож­ли­вість за­бо­ро­ни по­вер­нен­ня ко­раб­лів Чор­но­мор­сько­го фло­ту до Ук­ра­ї­ни? І, на­реш­ті, чи впли­нуть по­дії в Гру­зії на рі­шен­ня про на­дан­ня ПДЧ для Ук­ра­ї­ни в груд­ні цьо­го ро­ку? На ці та ін­ші пи­тан­ня «Дню» від­по­вів док­тор по­лі­тич­них на­ук, ди­рек­тор Інс­ти­ту­ту зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки при МЗС Ук­ра­ї­ни Гри­го­рій ПЕ­РЕ­ПЕ­ЛИ­ЦЯ.

— Гру­зія вда­ла­ся до си­ло­во­го ва­рі­ан­ту ви­рі­шен­ня пів­ден­ноо­се­тин­сько­го кон­флік­ту. Влас­не, так са­мо чи­ни­ла й Ро­сія з Чеч­нею. І тут, і там мо­ва йшла про від­нов­лен­ня кон­сти­ту­цій­но­го по­ряд­ку. Але, зви­чай­но, це акт на­сил­ля. Ке­рів­ниц­тво Гру­зії бу­ло сві­до­ме то­го, що ко­ли Гру­зія вдас­ться до си­ло­вих дій від­нос­но Пів­ден­ної Осе­тії, то во­на на­ра­зить­ся на вій­ну із Ро­сією. Але Са­а­каш­ві­лі бу­ло зро­зу­мі­ло, що ін­ших за­со­бів збе­рег­ти су­ве­ре­ні­тет Гру­зії не за­ли­ша­ло­ся. Піс­ля про­го­ло­шен­ня не­за­леж­нос­ті Ко­со­во, Ро­сія пе­рей­шла до пов­зу­чої анек­сії Пів­ден­ної Осе­тії. Пе­ре­ду­мо­ви фор­му­ва­ли­ся і ра­ні­ше — це су­ціль­на пас­пор­ти­за­ція пів­ден­них осе­тин­ців, це еко­но­міч­ні ва­же­лі, зок­ре­ма, приз­на­чен­ня ро­сі­ян на ке­рів­ні пос­ти в Пів­ден­ній Осе­тії. Бу­ло оче­вид­но, що в один влучний мо­мент Ро­сія ска­же: «Це на­ша те­ри­то­рія». Я ду­маю, це бу­ла най­біль­ша заг­ро­за, якої бо­яв­ся Са­а­каш­ві­лі, то­му він вдав­ся до та­ко­го ри­зи­ку, який, як ми ба­чи­мо, був не­вип­рав­да­ний. В прин­ци­пі, те­пер він втра­тив бу­дь-я­ку мож­ли­вість по­вер­ну­ти Пів­ден­ну Осе­тію до скла­ду Гру­зії. Те­пер Ро­сія від­кри­ла так зва­ний дру­гий фронт — ро­сій­ські вій­ська на­па­да­ють на Гру­зію з те­ри­то­рії Осе­тії. Це го­во­рить про те, що кон­флікт вий­шов за ме­жі су­то гру­зи­но-о­се­тин­сько­го і став ро­сій­сько-г­ру­зин­ською вій­ною.

— На ва­шу дум­ку, які по­лі­тич­ні ці­лі в да­ній си­ту­а­ції пе­рес­лі­дує Кремль?

— Бе­зу­мов­но, ме­тою є пе­реш­ко­ди­ти Са­а­каш­ві­лі від­но­ви­ти кон­сти­ту­цій­ний лад. Але за­ра­ди та­кої ме­ти не вар­то бом­бар­ду­ва­ти всю Гру­зію. То­му що це ло­каль­ний кон­флікт, і дос­тат­ньо бу­ло за­ді­я­ти не­ве­ли­ку час­ти­ну з’єд­нань, щоб ви­би­ти гру­зин­ські вій­ська з Цхін­ва­лі. Але ми ба­чи­мо мас­штаб­ну во­єн­ну опе­ра­цію із зас­то­су­ван­ням близь­ко 50 лі­та­ків. По­чав­ся кон­флікт та­ко­го рів­ня ін­тен­сив­нос­ті, що пе­ред­ба­чає фак­тич­но стан вій­ни. Я ду­маю, Ро­сія має на ме­ті по­ва­лен­ня де­мок­ра­тич­но­го уст­рою в Гру­зії. Зро­зу­мі­ло, що Мос­ква не пе­ре­но­си­ла Са­а­каш­ві­лі і пос­та­ви­ла за ме­ту зміс­ти­ти йо­го з по­са­ди пре­зи­ден­та, об­ме­жи­ти су­ве­ре­ні­тет Гру­зії і взя­ти її під свій кон­троль. Як­що та­кі ці­лі бу­дуть ре­а­лі­зо­ва­ні, то я впев­не­ний, що ви­ник­не ду­же ве­ли­ка спо­ку­са зас­то­су­ва­ти та­кий сце­на­рій і до Ук­ра­ї­ни, як­що не до всі­єї те­ри­то­рії, то до Кри­му чи до ре­гі­о­нів, які ма­ють ду­же силь­ні про­ро­сій­ські нас­трої. Тоб­то це сце­на­рій, по­в’я­за­ний із за­хис­том «рус­ско­я­зыч­но­го на­се­ле­ния». Ар­гу­мен­том на­па­ду та­кож мо­же бу­ти не­об­хід­ність про­дов­жен­ня пе­ре­бу­ван­ня Чор­но­мор­сько­го фло­ту на те­ри­то­рії Ук­ра­ї­ни і ма­са ін­ших під­став.

— Як ви оці­ню­є­те за­я­ву мі­ніс­тра за­кор­дон­них справ Во­ло­ди­ми­ра Ог­риз­ка про те, що Ук­ра­ї­на мо­же за­бо­ро­ни­ти ко­раб­лям Чор­но­мор­сько­го фло­ту по­вер­ну­ти­ся на військово-­мор­ську ба­зу, що розташована на її те­ри­то­рії?

— Ця за­я­ва є обѓ­рун­то­ва­ною, ад­же іс­нує від­по­від­на між­на­род­на пра­во­ва нор­ма. Як­що, нап­рик­лад, з те­ри­то­рії Ук­ра­ї­ни іно­зем­ні вій­сько­ві си­ли на­нес­ли удар по те­ри­то­рії тре­тьої кра­ї­ни, на­ша дер­жа­ва теж вва­жа­ти­меть­ся аг­ре­со­ром. Та кра­ї­на, на чию те­ри­то­рію здій­сне­ний на­пад, мо­же у від­по­відь на­нес­ти удар по Ук­ра­ї­ні. От­же, на­шим по­лі­ти­кам не­об­хід­но слід­ку­ва­ти, щоб нас не втяг­ну­ли у во­єн­ний кон­флікт. Як­би у да­но­му ви­пад­ку на міс­ці Гру­зії бу­ла б Ту­реч­чи­на чи Спо­лу­че­ні Шта­ти, то во­ни мог­ли б зав­да­ти удар по Ук­ра­ї­ні. Зга­дай­мо той ви­па­док, ко­ли в Іра­ку роз­по­ча­лась вій­на. У Ту­реч­чи­ні є вій­сько­во-­по­віт­ря­на ба­за США, яку Аме­ри­ка хо­ті­ла ви­ко­рис­та­ти, щоб вда­ри­ти по те­ри­то­рії Іра­ку. І не­зва­жа­ю­чи на те, що Ту­реч­чи­на є со­юз­ни­цею Спо­лу­че­них Шта­тів, во­на від­мо­ви­ла Аме­ри­ці у мож­ли­вос­ті ви­ко­рис­та­ти їх­ню ж та­ки ба­зу для на­па­ду на Ірак. Так діє між­на­род­на прак­ти­ка, до якої і вда­лась Ук­ра­ї­на, за­хи­ща­ю­чи влас­не су­ве­рен­не пра­во.

— Які вис­нов­ки має зро­би­ти для се­бе Ук­ра­ї­на в умо­вах гру­зи­но-­ро­сій­сько­го кон­флік­ту?

— Уро­ки з цьо­го ма­ють бу­ти ду­же сер­йоз­ні. Пер­ше, що ми ма­є­мо зро­би­ти — кон­со­лі­ду­ва­ти сус­піль­ство і вла­ду. Ми ба­чи­мо, що в умо­вах кри­зи ак­ти­ві­зу­ва­лась п’я­та ко­ло­на в Ук­ра­ї­ні. Ми чу­є­мо за­я­ви Си­мо­нен­ка і за­я­ви де­пу­та­тів се­вас­то­поль­ської та ін­ших рад. По-д­ру­ге, те­пер ми на­оч­но ба­чи­мо, що Чор­но­мор­ський флот дій­сно ста­но­вить заг­ро­зу для без­пе­ки Ук­ра­ї­ни. То­му що на­віть ко­ли він не зас­то­со­ву­єть­ся про­ти Ук­ра­ї­ни, він є під­ста­вою для втя­ган­ня Ук­ра­ї­ни у вій­ни. Крім то­го, в ра­зі ви­рі­шен­ня зас­то­су­ва­ти гру­зин­ський сце­на­рій у Кри­му, Чор­но­мор­ський флот ста­не удар­ною си­лою. Тре­тє — те, що ми по­вин­ні ду­ма­ти ду­же сер­йоз­но про на­ші зброй­ні си­ли, про ре­аль­ні, а не уяв­ні заг­ро­зи. Бі­да в то­му, що на зброй­ні си­ли у нас див­лять­ся як на май­но, яке мож­на при­ва­ти­зу­ва­ти. Ніх­то всер­йоз не за­мис­лю­єть­ся, нас­кіль­ки важ­ли­вий цей дер­жав­ний інс­ти­тут для за­хис­ту на­шо­го су­ве­ре­ні­те­ту.

— Як мо­же впли­ну­ти на на­дан­ня ПДЧ Ук­ра­ї­ні та Гру­зії цей воєнний кон­флікт?

— Дії РФ, оче­вид­но, по­в’я­за­ні з від­нов­лен­ням ве­ли­кої Ро­сії у ме­жах ра­дян­сько­го прос­то­ру, то­му Ук­ра­ї­ні не­об­хід­но за­хис­ти­ти се­бе че­рез вклю­чен­ня до сис­те­ми ко­лек­тив­ної без­пе­ки. Зро­зу­мі­ло, що як­би Гру­зія бу­ла на да­ний мо­мент чле­ном НА­ТО, то по­дії роз­гор­та­ли­ся б зов­сім по-ін­шо­му. Те­пер для Гру­зії ця си­ту­а­ція від­да­ляє пер­спек­ти­ву член­ства у Пів­ніч­но-Ат­лан­тич­но­му альян­сі. Але для Ук­ра­ї­ни це мо­же бу­ти виг­раш­ним мо­мен­том. Ад­же Ро­сія те­пер від­кри­то про­де­мон­стру­ва­ла свої ре­аль­ні на­мі­ри. Я ду­маю, це гар­ний на­оч­ний урок для Ні­меч­чи­ни та Фран­ції про те, яку ре­аль­ну заг­ро­зу ста­но­вить РФ.