29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути (за 18 кілометрiв від Ніжина Чернігівської області) відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Б. Хмельницького, «Помічного куреня студентів-січових стрільців» та гайдамаків з 4-тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова. Було взято у полон і розстріляно майже 300 українських бійців-студентів та гімназистів. Сьогодні Президент України Леонід Кучма покладе квіти до пам’ятного знаку Героям Крут. Про те, як на Чернігівщині вшановуватимуть пам’ять загиблих під Крутами, «Дню» розповів заступник голови Чернігівської облдержадміністрації Віктор ТКАНКО.
— Як обласна влада і громадськість Чернігівщини готуються до відзначення 86-ї річниці трагедії під Крутами?
— Окрім мітингу-реквієму, який відбудеться 29 січня, в навчальних закладах області будуть проведені «уроки мужності», вечори вшанування пам’яті патріотів. Сьогодні ми також звернули увагу на те, що в нас немає вулиць, які були б названі на честь героїв Крут. Тому дали відповідні доручення органам місцевого самоврядування Ніжинського та Бородянського районів — розглянути на своїх сесіях питання можливості перейменування вулиць на честь героїв. Історія повинна відображатися і в назвах вулиць. Також на сьогоднішній день у всіх музеях, бібліотеках, архівах, на виставках документів повинні бути облаштовані відповідні куточки тематичних експозицій. У зв’язку з тим, що до сьогоднішнього часу не видруковано жодної книги про героїв Крут, ми доручили обласному Управлінню у справах преси та інформації розглянути можливість видання такої книги (на щастя, досвід роботи у нас є). Плануємо також провести разом із Чернігівським відділенням Національної спілки письменників України літературні читання «Понад усе вони любили свій коханий край». Ми також в цьому році вперше разом із Управлінням освіти і науки ініціюємо проведення огляду-конкурсу навчальних закладів області, присвяченого героям Крут. Починаючи із наступного року, його переможці нагороджуватимуться 29 січня на Пагорбі Слави.
Тобто ми вважаємо, що відзначення річниці трагедії не повинно бути подією одного дня. Це мусить бути постійна робота. Тому що на сьогоднішній день наш обов’язок — не просто здійснити заплановане, але й виховати в молоді любов до рідного краю. На мій погляд, Крути — це не тільки символ героїзму, патріотизму, жертовності. Крути називають українськими Фермопілами. З історії ми знаємо про загін спартанців, який на чолі з царем Леонідом лишився захищати прохід і загинув у бою. В ньому було 300 чоловік. Зовні багато схожого з Крутами — сила ворога, кількість захисників, самовіддана боротьба і героїчна смерть. Але є одна різниця: там зі своїми воїнами поліг і цар. У нас на очах дорослих пролилася дитяча кров. На жаль, дещо подібне ми можемо спостерігати і в новітній історії України. А Крути не повинні повторюватися. Тому дуже важливе питання ставлення до цієї події: про Крути не треба кричати — про Крути треба говорити тихо, щоб розбудити совість, сумління, людяність, в першу чергу у собі, і у всіх, хто є поряд. Крути, на мій погляд, — це біль, скорбота і тривога за майбутнє.
— Варто очікувати, що в день вшанування пам’яті героїв Крут на Чернігівщину прибуде цілий десант київських політиків. Дехто з них, як ми знаємо, прагне будь-яку ситуацію використати для свого промоушену...
— Я б не хотів, щоб пам’ять про цих беззахисних дітей використовували для задоволення політичних інтересів. Як я вже сказав, Крути для нас — це урок жертовності і героїзму. Політикам варто було б про це пам’ятати, і хоча б у цей день принести в жертву великому подвигу загиблих юнаків свої амбіції і не використовувати це святе місце як політичну трибуну. Це, в першу чергу, героїко-патріотична виховна акція. Тому ми запросили до Крут вихованців нашого військового ліцею — молодих дівчат і хлопців, які приїдуть туди і слухатимуть про подвиг, який здійснили їхнi ровесники 86 років тому. Більше того, ми плануємо назвати усі 26 імен загиблих студентів та гімназистів, які відомі, щоб сучасні ліцеїсти після кожного прізвища сказали: «Назавжди вписаний в історію України». Жодна краплина дитячої крові більше ніколи не повинна пролитись, незважаючи ні на які політичні пристрасті. І коли це зрозуміють політики різного калібру і приходитимуть сюди як до місця скорботи, можна буде сказати, що хоч деякі уроки історії ми засвоїли.
— Чернігівщину відносять до так званого «червоного поясу» України. Чи це справді так? І що ви робите задля консолідації громадськості, досягнення балансу інтересів і настроїв?
— Думаю, що це вже не так. Як показали вибори 2002 року, Чернігівщина значно порожевішала: населення здебільшого голосувало за націонал-демократичні сили.
Звичайно, проблеми в нашій області є. Але діяльність державної обласної адміністрації, команди, яка сьогодні працює, спрямована на відкритість, прозорість, повернення довіри до влади. І свідченням суттєвого просування в цьому напрямку є позитивні зрушення в економіці області, соціальній галузі, відродженні духовності. Щодо останнього, то зараз на Чернігівщині відбувається релігійний ренесанс. Сьогодні в нас будується 44 храми. Локомотивом відродження святинь часто виступає Президент України, який зініціював, наприклад, відновлення перлини півночі України — Спасо- Преображенського монастиря в Новгород-Сіверському. Я думаю, що відбудований монастир згодом стане осередком туризму. Нещодавно ми зустрічалися з представниками усіх 25 конфесій і обговорювали підписаний Президентом закон про захист суспільної моралі. Завдяки цьому ми знайшли точки дотику роботи влади і релігійних організацій. Ми також тісно співпрацюємо з іншими організаціями: політичними партіями, громадськими об’єднаннями задля підняття авторитету Чернігівщини і держави в цілому.
