Сьогодні професор Дніпропетровського гірничого університету, член-кореспондент НАУ, директор Інституту гуманітарних проблем, а ще — постійний читач і хороший друг газети «День» Віктор Юхимович ПУШКІН відзначає день народження. У рамках своєї традиційної рубрики «Дзвінок іменинникові» ми зателефонували Вікторові Юхимовичу, щоб привітати, а заразом розпитати про новини в його справі. Відповіді Віктора Юхимовича тим більш цікаві, що він є одним із тих, хто активно обстоює необхідність академічної автономії, а мету вищої освіти вбачає у формуванні мислячої та всебічно розвиненої особистості. Почали ми свою розмову з теми трьох законопроектів «Про вищу освіту», які останнім часом привернули до себе увагу всіх учасників освітньої сфери.
— Головний недолік усіх трьох законопроектів у тому, що вони позбавляють вищу школу такого поняття, як академічна свобода, автономія, незалежність. Жорстке адміністрування, централізація й побудова вертикалі — все те, що є характерним для нинішньої влади, повністю накладається й на систему освіти. А без академічних свобод вища школа не може працювати успішно й ефективно. Роблячи ставку на Болонський процес, ми все звужуємо до контакту студента з викладачем через Інтернет. Сьогодні гуманітарна сфера просто викорінюється з освіти: відбувається комерціалізація освіти, яка перекреслює її інтелектуалізацію та гуманітаризацію. Я вбачаю завдання вищої школи в тому, що вона повинна сприяти створенню інтелектуальної атмосфери в суспільстві, отже, формувати інтелектуалів з-поміж молодих людей. А в нас, по суті, триває процес дебілізації, коли сам сенс освіти відсовується на периферію...
— А який сенс особисто ви вкладаєте в поняття «вища освіта»? Які її основні риси та принципи?
— Мені дуже імпонує те, що робить ректор Національного університету «Острозькая академія» Ігор Пасічник. Я цілком солідарний з його підходом до вищої освіти: ми не можемо виховувати просто людину, яка має певну кількість технічних навичок. Ідеться про формування особистості, формування сильного характеру, широкого світогляду, особистої культури, комунікабельності тощо — цілого спектра знань, навичок та здібностей, які ми маємо бути спроможні сформувати у молоді. Головне — виховати всебічно освічену особистість, людину, яка вміє мислити.
Молоді люди часто приходять до вишу з дуже низьким рівнем культури й не завжди спроможні зробити правильний вибір фаху й дисциплін, які їм справді знадобляться в житті, а оберуть ті, що легші. У нас інший світогляд і ментальність, ніж у молоді, яка здобуває освіту на Заході. У нас люди, на жаль, частіше йдуть не по знання, а по «корочку».
— А яким чином ви впроваджуєте ці принципи вищої освіти в НГУ?
— Ми багато займаємося тим, що в широкому сенсі зветься гуманітарною сферою, патріотичним вихованням. У нас постійно відбуваються зустрічі з літературними, громадськими, культурними діячами, презентації книжок. Нещодавно ми провели для студентів серію читацьких конференцій, присвячених газеті «День» та її 15-річчю. Студенти робили огляди тих статей і сюжетів, які їм особливо сподобалися. На початку цього року приїжджав Юрій Щербак із презентацією книжки, і це не залишилося без наслідків — були обговорення, розмови, дискусії. Усе це потихеньку приносить користь студентам. Але також має бути й загальнодержавна програма, й політика в цьому питанні. Усе те, що пов’язано з духовною сферою, сьогодні поступово витісняється з освіти.
— А яким ви вбачаєте розвиток сфери вищої освіти України найближчим часом?
— Я поки що з сумом дивлюся на цю справу, хоча й оптиміст за вдачею. Вища освіта повинна спиратися на принципи академічних свобод, на принципи самостійності, більшої незалежності вищої школи. Має бути вищою роль і самих викладачів, вони мають бути суб’єктами освітнього процесу, а нині викладачі вищої школи часто-густо пасивні: що їм сказали, як наказали, так вони й роблять. Звісно, треба насичувати гуманітарну сферу. Ми повинні розширювати світогляд молодих людей, вчити їх думати, критично осмислювати дійсність. На жаль, політика влади, й не лише сьогоднішньої, така: що люди менше знають і думають, то краще.
