У травні наступного року в Києві відбудеться Всесвітній психоаналітичний конгрес «Політика щастя», в якому візьмуть участь провідні світові психоаналітики, громадські та політичні діячі. Підготовку до цієї події Міжнародний інститут глибинної психології розпочинає вже зараз. Завтра відбудеться зустріч за круглим столом на тему «Парадокси щастя в сучасну епоху». Тему щастя організатори планують обговорити широким колом — до участі запрошені українські науковці, журналісти, політики, фахівці з клінічної психології та психопатології з Університету Страсбурга Серж Льосур і Клод Шодер. Як зазначають організатори, за круглим столом буде йтися не тільки про пошуки щастя, а й про його... адміністрування.
Інтелектуали у всьому світі говорять сьогодні про кризу загальнолюдських цінностей і про кінець епохи класичного капіталізму. На зламі епох змінюється світогляд людини, а, відповідно, і її ставлення до таких базових понять, як щастя. Напередодні круглого столу нам вдалося запитати у французьких гостей, як у європейському суспільстві сьогодні співвідносяться щастя і державна політика. Які нові відкриття вони зробили для себе за останній час, позначений глобальними змінами?
«Для людей, які вийшли з комуністичного режиму, щастя — це відвоювання особистої свободи, — вважає Серж Льосур, керівник кафедри клінічної психології Університету Страсбурга. — Але для людей, які живуть у ліберальному режимі, виникає проблема втрати індивідуальності, підпорядкування цьому політичному ліберальному режиму. У цьому протиріччя: з одного боку, ліберальний режим визнає індивідуальність суб’єкта, але водночас режим ставить цей суб’єкт у залежність в обслуговуванні цього бажання».
«Щоразу, коли держава втручається в щастя, щоразу, коли державна політика претендує зробити людину щасливою, це доводить до тоталітаризму, — продовжує думку колеги Клод Шодер, професор клінічної психопатології кафедри психології Університету Страсбурга. — Режим стає тоталітарним. Епоха постмодерну дозволила нам відкрити той факт, що і ліберальний режим теж тоталітарний у своєму прагненні зробити людину щасливою. Щастя ніколи не повинно стосуватись політики».
«День» обов’язково продовжить цю тему в репортажі з круглого столу, який опублікуємо в найближчих номерах. Про майбутні круглий стіл і Конгрес, про те, що є щастя сьогодні для українців та яким впливам сучасності воно піддається, ми говоримо з ректором Міжнародного інституту глибинної психології Світланою УВАРОВОЮ.
— Ідея проведення Всесвітнього психоаналітичного конгресу «Політика щастя» не належить лише українським психоаналітикам — вона є синтезом наших зусиль спільно з зарубіжними фахівцями. Чому цей Конгрес проходить саме в Україні? Наразі відбувається становлення української психоаналітичної школи і, відповідно, фахівців. З одного боку, Конгрес допоможе нам продемонструвати наші сили. З іншого — присутність на Конгресі зірок світового психоаналізу дозволить збагатити українську психоаналітичну думку. Якщо у багатьох країнах світу вже сформувались переваги в психоаналітичних школах, то Україна поки що — країна, вільна від подібних «забобонів», нейтральна територія. Спільно з гостями, які бувають у нас щороку на міжнародних конференціях і семінарах, ми дійшли висновку, що Київ — найбільш відповідне місце для зустрічі психоаналітиків різних шкіл і напрямів. Зокрема ми залучаємо до обговорення політиків, громадських діячів, оскільки тема щастя не є суто професійною — це питання загальнолюдське.
— Чому саме сьогодні виникла ця тема?
— Тема щастя актуальна для будь-якої людини з моменту усвідомлення нею світу. Але, на жаль, саме ця тема давно закинута в українських вчених колах. Якщо ідеологічна система Радянського Союзу зверталася до теми щастя, то зараз ми спостерігаємо вакуум у психологічному, філософському, соціальному переосмисленні цього питання. Зазвичай філософські і психологічні аспекти в Україні звернені до проблеми сьогодення: до проблеми адаптації до кризових ситуацій, до проблеми переінформації, до ситуацій втрати ідеології, орієнтирів... А щастя — це завжди тема, яка передбачає перспективу. Наше завдання — спробувати залучити людей до осмислення щастя. Саме дефіцит осмислення цієї теми не дозволяє суспільству набути нових орієнтирів, нових поглядів на подальший його розвиток.
— Ви згадали про те, що в Радянському Союзі нерідко зверталися до цієї теми. Як сприймалося щастя в закритій системі?
— Про це можна дуже довго говорити. Щастям в ідеологічній радянській системі було світле майбутнє, тобто комунізм. Від кожного за здібностями — кожному за працею. Відповідно, щастя в Радянському Союзі мало настати колись. Важливо було підтримати ілюзії. Наприклад, коли Хрущов ставив план, що комунізм настане через 20 років. У ці ілюзії намагались примусити вірити людей. Але мені здається, саме ідеологічна підоснова не давала вченим можливості детально осмислити цю тему.
— Сьогодні у світових інтелектуальних колах говорять про те, що ми переживаємо кризу Модерну — його політичних теорій, системи економічних відносин — як цілої епохи. Як почувається людина на зламі епох?
— Коли ми ставимо запитання: «Як почувається людина», ми зводимо велику кількість людей (у випадку з Україною це 46 млн) до якогось одного переживання. З психоаналітичної точки зору, це неправильно. Дуже важливо для будь-якого психоаналітика розуміти, що існує безліч варіантів того, як може почуватися людина. Власне, тому ми й вирішили проводити Конгрес, що ми на шляху до осмислення поняття щастя на сьогодні. Ми залучаємо безліч фахівців із різних галузей, які нам у цьому допоможуть.
— Газета «День» темі щастя, оптимізму і навіть просто хорошого настрою приділяє дуже багато уваги. У кожному номері ми намагаємось витримувати баланс між негативною і позитивною тематикою, ми дуже уважно ставимось до ілюстративного ряду. Крім того, щороку проводимо фотовиставки, які, незважаючи на велику кількість складних життєвих сюжетів, все-таки за суттю своєю доволі оптимістичні. Скажіть, якою мірою ЗМІ впливають на відчуття людиною щастя?
— Засобам масової інформації тут належить сьогодні вирішальна роль. Людина постійно перебуває під впливом ЗМІ. Важко уявити сучасну людину, яка не сидить за комп’ютером, не дивиться телевізор. Втрата уваги держави до того, що відбувається в ЗМІ, багато в чому загострює фон психічного здоров’я нації в цілому. А ЗМІ можуть трансформувати уявлення людей про світ, про себе, про щастя.
— До речі, питання про взаємодію з державою винесено на Конгрес окремим пунктом для обговорення: «Щастя як мета державної політики»...
— Я була б щасливою, даруйте за тавтологію, якби були держави, які прийшли до цієї мети. Але є дуже багато умов, які впливають на благополуччя людей у тій чи іншій державі. Може, мета політики пов’язана не стільки з досягненням мети, скільки з рухом до неї: до високого рівня життя, до можливості людини упоратися зі станами... Це багато в чому залежить від держави. Має бути ефективно побудована система психологічної допомоги. Хоча треба сказати, що наша держава саме цьому питанню приділяє чимало уваги. Відкривається багато центрів, з великим ентузіазмом працюють психологи, хоча часто за дуже невеликі гроші. Але важливо, щоб політика щастя в державі все-таки була послідовною. В епоху політичних змін, економічних криз, профанацій політичних програм політика щастя могла б стати орієнтиром і об’єднуючим загальноукраїнським ідеалом. Як говорив Аристотель, жити в суспільстві і бути вільним від політики неможливо. Політика держави і самопочуття суспільства — це речі взаємопов’язані.
