Саміт Україна — ЄС залишив багато запитань. І хоча єврогості привітно усміхалися й усіляко демонстрували радість від зустрічі, не було поставлено жодного підпису під жодним документом. Утім у Партії регіонів не вважають саміт провальним. Мовляв, Брюссель задовольнив Київ, назвавши в заяві Україну європейською країною.
— Головне, що саміт відбувся і було оголошено, що переговори щодо угоди закінчені, — сказав у розмові з «Днем» перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Володимир Вечерко, — Тепер це все перейде в технічну площину. Адже в угоді понад тисячу сторінок, усе це треба ретельно опрацювати.
Так, європейська сторона висловила деякі зауваження. Щоб в Україні розвивалася свобода слова, свобода зборів, щоб Україна йшла шляхом європейського розвитку, щоб були створені умови для прозорої роботи бізнесу. Усі ці зауваження були висловлені європейською стороною. Ми їх узяли на озброєння, і я думаю, що цим шляхом треба йти.
— Ви забули згадати прізвище Тимошенко...
— Що стосується прізвища Тимошенко. Я був два місяці в Страсбурзі й Брюсселі, займався виключно питаннями європейської інтеграції. Я тонкощів цієї справи не знаю. Я не бачив контрактів...
— Ніхто не бачив контрактів, проте вся країна цю тему обговорює...
— Хай обговорює...
— Добре. Щодо євроінтеграції. Ще півроку тому говорилося про те, що угода про асоціацію в Києві буде підписана, два місяці тому — про те, що вона буде парафована, а тепер лише оголошено, що сторони готові до того, щоб у перспективі парафувати текст угоди. То хіба можна сказати, що цей саміт історичний?
— А він історичним і є. Україна названа європейською країною. До нас застосовна стаття 49 Лісабонської угоди, що залишає за всіма європейськими країнами право приєднання до Євросоюзу. І це заслуга вже сьогоднішньої влади. Ми тривалий час боролися за це слово, європейці чинили опір, але все-таки вставили цей пункт у текст.
Європейська інтеграція потрібна передусім економіці й бізнесу, щоб був ширший ринок для реалізації продуктів, які виробляються в Україні. Це треба молоді, студентам, щоб їздити до Європи. Після Нового року ми працюватимемо над тим, щоб громадяни України отримували візи за спрощеною формою. Головна мета — швидке отримання безвізового режиму.
— А як ви вважаєте, чи буде безвізовий режим з Європою, якщо Тимошенко сидітиме за гратами?
— ...(задумався). Я робитиму свою роботу, добиватимуся того, щоб громадяни України їздили до Європи без віз. І на це кидати всі свої сили. А от соратники Тимошенко нехай добиваються своїх цілей, нехай допомагають своєму лідерові. Чомусь вони цього не роблять?
У моєму розумінні за лідера повинна боротися вся фракція. Усі депутати мають бути під судом, а не 5—10 осіб. Їхній прямий обов’язок — захищати свого лідера, не відсторонюватися, не перебігати з фракції до фракції. Усі вони завдячують Юлії Тимошенко. Без неї вони б у Раді не сиділи. Ви згодні зі мною?
— Цілком і повністю.
— А моє завдання як голови комітету з європейської інтеграції, члена ради Європи — займатися своєю секторальною справою. І робити її на совість, щоб не довелося потім ховати очіа від людей і соромиться своєї бездіяльності. Це моє завдання.
— Я розумію, що «справа Тимошенко» — це для вас тема неприємна і ви всіляко намагаєтеся її уникнути. Проте вас суто по-людськи не коробить, що ось зараз буде Новий рік, Різдво, а вона у в’язниці...
— Я хочу жити в демократичному суспільстві, щоб ніхто нікого не переслідував. Але мене зараз хвилюють інші питання. Як нам жити наступного року? Як розвиватиметься економіка? Мене хвилює, як ми підготуємо всі об’єкти до Євро-2012. Щоб воно швидше відбулося, щоб його забули й усі надлишкові кошти спрямували на охорону здоров’я, на забезпечення пенсій, стипендій, на соціальні потреби громадян. Ось це мене коробить як лікаря, як чиновника, як професора, як людину.
Мені соромно, що в нас часто змінюється міністр охорони здоров’я, що у нас безграмотні міністри, на відміну від радянських часів, що ці міністри ставляться за чотири години.
— А, до речі, чому так часто змінюються міністри охорони здоров’я?
— А ви запитайте це не в мене, а в Адміністрації Президента, у прем’єр-міністра. За яким принципом вони добирають людей? До мене з цим питанням ще жодного разу ніхто не звертався.
— Ви сказали, що хвилює, як розвиватиметься економіка...
— Якщо буде пресинг адміністративних структур на бізнес, то нам важко буде розмовляти не лише з окремими європейськими країнами, а й з усім Євросоюзом. Друге, сьогодні потрібно здійснити лібералізацію ринку: хто хоче, нехай імпортує, хто хоче, нехай експортує. А не в ручному режимі вести експорт. Сьогодні треба вливати великі інвестиції в сільське господарство, в інфраструктуру, в енергозбереження...
— Цього тижня повинні ухвалити бюджет, в якому закладена стара ціна на газ — 400 доларів.
— Якщо газ буде дешевшим, тоді для бюджету це буде «м’яка» несподіванка...
— Як ви вважаєте, буде якесь зрушення в бік зменшення ціни?
— Зрушення буде, але це зрушення нам дорого коштуватиме. Росіяни щось вимагатимуть натомість. Я бачу такий вихід: сьогодні треба збільшувати видобуток свого газу (ресурси є, запаси є). Друге, треба терміново в одеському порту будувати термінал для зрідженого газу. Тоді в нас будуть альтернативні постачання, і тоді ми зовсім інакше розмовлятимемо з Росією. А взагалі, я думаю, що якісь зрушення в цьому питанні можливі лише після президентських виборів у Росії.
