Протестний рух супроводжує фактично усю діяльності нинішнього уряду. Однак останнім часом температура суспільного невдоволення почала наближатись до критичної межі. Вже є перші жертви. Про те, як у такі моменти загострення стосунків влади та суспільства повинен діяти бізнес «День» запитав президента МІМ-Київ Ірину Тихомирову.
— Пані Ірино, що, на вашу думку, є тим ключовим фактором, який сьогодні спровокував істотне зростання соціальної напруженості в Україні?
— Насправді є ціла сукупність факторів: недосконале законодавство, тіньовий бізнес, корупція, помилки економічної політики й навіть світова криза... Я не думаю, що можна виділити щось одне. Це було б надто просто. Якби ми знали конкретний фактор, то його можна було б виключити, і все би стало на свої місця.
— А ті, хто сьогодні виходить на вулицю, кажуть, що це можна зробити, і називають таким фактором відсутність адекватного діалогу між владою та суспільством...
— Я погоджуюся — бар’єри в комунікації є. Але в цьому не можна звинувачувати лише владу. Мовляв, уряд, Президент, прем’єр та інші не чують суспільство. Адже, щоб знайти відповідь на запитання, його спочатку потрібно поставити. Суспільство повинно поставити запитання, а влада — на нього відповісти. Я думаю, сьогодні українці не ставлять перед владою адекватні питання. Вимоги нашого суспільства надто загальні. Відповідно, влада зі свого боку намагається реагувати на зауваження, однак ці спроби теж із помилками. Зараз діалог влади з суспільством нагадує розмову глухого і німого — один не може сказати, інший — почути.
— А як у цей скрутний для країни час повинен діяти бізнес? У чому має проявитися його основна соціальна відповідальність перед суспільством?
— В умовах, коли розгортаються соціальні протести і зростає політична напруга, бізнес повинен продовжувати працювати як бізнес. Він не може втручатись у політичне поле. Адже завдання бізнесу — не формувати соціальну політику, а працювати й бути чесним перед державою: чесно сплачувати податки, думати про своїх споживачів, клієнтів та партнерів, організовувати достойні умови для своїх працівників тощо.
Якщо ж бізнес сьогодні разом із народом вийде на вулицю, то наслідки таких дій завдадуть непоправної шкоди економіці та національній безпеці: люди залишаться без заробітної платні, родини — без джерела доходу, а споживач — без потрібного товару чи послуги. І це тільки погіршить соціальну ситуацію в країні. Ризик появи соціальних вибухів можна звести до нуля, якщо кожен професійно займатиметься своєю справою.
Крім того, бізнес має усвідомлювати, що соціальна відповідальність — це його страховка від майбутньої соціальної напруги, від соціального вибуху. Охорона навколишнього середовища, біла заробітна плата — це надзвичайно важливі речі, без яких сучасний бізнес не може жити. Це безвідповідально — вести сьогодні справи та не думати про свою соціальну відповідальність. Адже найменше зростання соціальної напруженості в суспільстві може обернутися для тебе загрозою втрати своїх результатів.
— Експертні кола дедалі частіше звинувачують нині діючу владу у створенні прихованої системи оподаткування громадян. Чи бачите ви ці тенденції сьогодні? Чим, із точки зору економіки, такі дії можуть загрожувати безпеці країни?
— Навіть найліберальніша система оподаткування завжди знайде невдоволеного опонента серед тих, хто сплачує податки. А в української фіскальної системи «ворогів» більш ніж досить. І це очевидні речі.
Для нас як представників бізнесу таким небезпечним фіскальним тягарем сьогодні є ПДВ на освітні послуги. Однозначно таке введення призведе до гальмування процесу розвитку бізнес-освіти в Україні.
— Більшість представників сьогоднішньої української влади в урядові крісла прийшла з бізнесу. Здавалось би, вони перші, хто зацікавлений у поліпшенні бізнес-клімату в країні, зокрема, щоб захистити своє майно, — в нівелюванні ризику рейдерських атак. Однак, як ми бачимо з численних звітів та заяв, цей ризик не зник, а, навпаки, зростає. Як ви думаєте, чому?
— Бізнес завжди зацікавлений у розвитку, розширенні, в боротьбі з конкурентами. Це — очевидні нормальні речі. Такою є природа бізнесу. Але для того, щоб, дбаючи про свої інтереси, бізнес не переходив цивілізованої межі, держава повинна встановлювати адекватні правила: прозорості, контролю за відношеннями власності, захисту корпоративних прав, незалежної судової системи...
Бізнес-лексика дуже схожа на військову лексику — «завоювати ринки збуту», «вбити конкурента» тощо. Але завдання держави — щоб ці слова були лише частиною термінології, а не зведеннями кримінальних хронік.
Ми йдемо до цього. Мені важко відповісти, коли будуть помітні результати цього руху. Але я впевнена, що якщо наша стратегічна мета — жити краще, то поліпшення бізнес-клімату в нас буде. Адже така ціль недосяжна без цивілізованих правил гри. Це мають розуміти і розуміють сьогодні і влада, і бізнес.
