Здається, що Європейський Союз серйозно збирається не дати Україні зійти зі шляху європейської інтеграції. А офіційний Київ намагається робити кроки назустріч, знявши неприйнятні для Брюсселя умови. З одного боку, підтвердженням цьому є намагання європейських лідерів підтримувати діалог з українським Президентом Віктором Януковичем. Нещодавно польський президент Броніслав Комаровський разом із президентом Німеччини Крістіаном Вульфом приймав українського лідера у Вроцлаві, а найближчими днями глава Польської держави відвідає Київ. Євродепутати постійно зустрічаються з українськими високопоставленими особами і в Брюсселі, і в Києві. Цього тижня український олігарх, власник клубу «Шахтар» Ринат Ахметов запросив на футбольний матч у Донецьку міністрів закордонних справ Польщі та Швеції Радослава Сікорського і Карла Більдта. Зрозуміло, що цей привід було використано не для того, щоб міністри подивилися на гру.
Депутат Європарламенту від Польщі Павел Коваль в ефірі «5 каналу» так прокоментував останню подію: ця зустріч може бути сигналом для економічного середовища України. Нагадування, що пропозиція, яку подає ЄС, це справді добра пропозиція, яку в історії ЄС не отримувала жодна інша країна поза межами ЄС. Треба щиро сказати одне одному: ми, поляки, відчуваємо, що для України настав історичний момент. І моя робота, і робота міністра закордонних справ і візит президента Польщі, у найближчі тижні, показують, що ми також дуже переживаємо, чи це (асоціація з ЄС) вдасться. Ми просто не хочемо, щоб на східному кордоні Польщі постала нова залізна завіса», — підсумував Коваль.
Євродепутат також заявив, що «немає причин, аби відкладати парафування, натомість немає причин, щоб мовчати про справу Тимошенко, хоча б тому, що всі в ЄС про це говорять». Разом із тим пан Коваль зазначив, що вся Європа очікує такого політичного жесту з боку влади країни і такого підходу з боку суду, який не буде створювати проблем у цій справі, яка має ключове значення.
Євродепутат вважає елементом певної гри просочення інформації щодо можливого скасування саміту Україна — ЄС та поїздки Президента Віктора Януковича до Москви. На його думку, цього не станеться, а в подібних витоках зацікавлені ті, хто не хоче, аби відбувалася інтеграція України з ЄС.
З іншого боку, здається, що Україна вже на ставить питання про перспективу членства в ЄС. Угода про асоціацію з Європейським Союзом у її нинішньому вигляді сама по собі є перспективою членства для України. Про це у Брюсселі заявив журналістам позавчора пізно ввечері заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін.
«Я вважаю, що угода в тому вигляді, як вона є, уже є перспективою членства. Не треба плутати два питання. Є європейська перспектива, а є перспектива членства. Перспектива членства, як правило, дається Європейським Союзом у різних політичних заявах, а не в угодах, тобто — пишеться як така. Європейська перспектива, як правило, дається у відповідних угодах, але теж може даватися у політичних заявах», — цитує Клімкіна УНІАН. Разом із тим, замміністра підкреслив, що Україна хотіла б мати максимально сильний меседж щодо європейської перспективи, яка б чітко вказувала шлях до Євросоюзу. Також кроком на зустріч Брюсселю можна назвати заяву Клімкіна про те, що Україна не мала принципового наміру парафувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Україна — ЄС, який запланований на 19 грудня. Заступник міністра наголосив, що парафування Угоди про асоціацію є технічним процесом, який передбачає візування 1,5 тис. сторінок нової угоди головами переговорних команд України та ЄС.
«День» звернувся до заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія ЧАЛОГО з проханням прокоментувати останні заяви української сторони та значення для України парафування угоди про асоціацію.
— Зараз є два питання. З одного боку, це технічне питання, яке стало політичним через проблеми усередині України. Це підготовка тексту Угоди про асоціацію. Абсолютно зрозуміло, що це планувалося зробити до кінця року. І всі зараз пояснення, які звучать і які, на жаль, змушені озвучувати очільники Міністерства закордонних справ, це не їхні ідеї, ініціативи. Дипломати також є заручниками недолугої внутрішньої політики і, таким чином, сьогодні шукається певне пояснення по суті провалу всіх тих цілей, які намічалися ще на початку цього року. На саміті в Києві, який, я сподіваюсь, все-таки відбудеться, буде непроста розмова, яка буде, скоріше, стосуватися не угоди, а серйозних підвалин відносин між Україною та ЄС. Чи готова Україна розділити цінності і стандарти Європейського Союзу, зокрема у внутрішній політиці.
І тепер щодо останніх заяв, які звучать по-різному. Я не вважаю заяву заступника міністра закордонних справ і глави нашої переговорної делегації як таку, що вона є відмовою від позиції з намагання отримати запис про перспективу членства. Я думаю, що це просто спроба дипломатичними засобами знизити ту негативну оцінку, яка пролунає вже після саміту. Офіційна позиція не змінилася. До речі, про це в четвер говорилося на спільному засіданні міжпарламентського комітету Україна — ЄС , де саме йшлося про ті позиції, які ще залишилися незавершеними. Але, на моє переконання, ця українська позиція абсолютно не є конструктивною. Адже для нас найголовніше — отримати новий зміст взаємодії, а саме інтеграції, а не якісь примарні речі, які в принципі можуть бути доданими навіть після парафування. Більшою мірою це залежить від волі сторін, а ще важливіша ситуація, яка складається в наших відносинах. А сьогодні рамки розвитку цієї ситуації важко передбачити. Це може, дійсно, привести від поглиблення взаємодії та імплементації Угоди про асоціацію, якщо зміняться підходи діючої влади у внутрішньополітичних процесах, аж до кризи довіри у відносинах, і навіть певної ізоляції України, якщо буде продовжуватися нинішня політика.
— Чи не робить Європа помилку, не погоджуючись на парафування угоди, до чого закликає екс-прем’єр Юлія Тимошенко? Адже цим можна загнати Україну до Євразійського союзу.
— Незважаючи на те, що це парафування є технічним питанням — фактичним затвердженням тексту — воно має нині символічне значення. Дійсно, відмова у парафуванні Угоди про асоціацію або гальмування цього процесу дасть дуже негативний сигнал українському суспільству. Тому зараз існує консолідована позиція, яка виходить з абсолютно різних сил — і української влади, і опозиції, і громадянського суспільства, щодо необхідності парафування цього документа якомога швидше. Думаю, це і буде зроблено, але в менш урочистих умовах для того, щоб не давати чинній українській владі можливості заявити про грандіозні успіхи на євроінтеграційному шляху. Скоріше за все, цей процес відбудеться просто за участі глав делегацій і без такої величезної уваги з боку ЗМІ. І відбудеться це вже на початку наступного року.
Дуже важливим є те, щоб угода стала частиною внутрішнього законодавства і була обов’язковою для виконання через норми права. Будь-який текст насправді мало що значить — з точки зору юридичної норми, а з точки зору символу на сьогодні його вага є суттєвою.
