Схоже, білоруський президент Олександр Лукашенко наполегливо хоче достукатися до європейців через ЗМІ. Як повідомлялося 10 квітня, Рада міністрів ЄС на тій самій підставі схвалила заборону на в’їзд до країн-членів ЄС для 31 білоруського урядовця, включно з Лукашенком. Не інакше, як спробу прорвати європейську ізоляцію треба вбачати у цьому розлогому інтерв’ю впливовій французькій газеті Le Monde. До цього білоруський лідер уже давав інтерв’ю німецькому виданню Die Welt. Примітно, що Лукашенко торкнувся всіх тем, починаючи від внутрішньої політики, до білорусько-російського союзу і відносин з ЄС.
Зокрема, він заявив французьким журналістам, що в Білорусі диктатура у принципі нереальна. «Диктатура в Білорусі неможлива з урахуванням її менталітету й історії. Люди, які так думають, виказують свою дурість. Білоруси не потерплять диктату, історія це довела», — цитує видання слова Лукашенка. При цьому він припустив, що «можливо, є елементи жорсткості або авторитаризму в Білорусі, але все це в межах конституції, прийнятої на референдумі». «Народ підтримав владу, оскільки в 90-му році ми пережили анархічну ситуацію, порівняну з теперішньою в Україні, і ніхто не хоче таке пережити знову», — зазначив білоруський лідер.
Примітно, що незважаючи на погіршення відносин з Росією, що підняла ціни на енергоносії, Лукашенко продовжує вірити у проект російсько-білоруського союзу. Він вважає, що зараз російська сторона «не виконує підписаний нею договір про створення союзу». Водночас, О. Лукашенко підкреслює, що «Білорусь ніколи не буде складовою частиною Росії». «Відносини будуватимуться на основі рівноправності й партнерства. Ми будемо захищати наш суверенітет і незалежність», — заявив глава білоруської держави. Він же вважає, що його місію на посту глави держави буде виконано тоді, коли Білорусь досягне такого рівня добробуту, як у Франції.
Торкаючись питання про те, чи є його син Віктор передбачуваним наступником після призначення в Раді безпеки, О. Лукашенко сказав, що у його сина немає політичних амбіцій. Білоруський президент також повідомив французьким журналістам про те, що не має наміру створювати свою політичну партію, оскільки і так легко перемагає на виборах.
Сам Лукашенко не вважає, що він перебуває в ізоляції. «Саме слово «ізоляція» — анахронізм. Складніше зрозуміти, яким чином можна ізолювати країну, розташовану в центрі Європи, де перетинаються інтереси таких «китів», як Велика Британія, Німеччина або Франція», — підкреслив білоруський президент.
Лукашенко назвав сміховинними запропоновані Європейським союзом «обмежувальні заходи», які передбачають заморожування «всіх фондів і економічних ресурсів» для білоруських урядовців, відповідальних «за порушення міжнародних виборчих стандартів і наступ на громадянське суспільство і демократичну опозицію» в контексті президентських виборів 19 березня в Білорусі. «Нас просять змінити те, що вже давно зроблено. Вони вимагають більше політичних свобод у Білорусі, тоді як їх не менше, ніж у Франції», — підкреслив президент Білорусі.
КОМЕНТАР
Анатолій ЛЯБЬОДКА, співголова Об’єднаних демократичних сил Білорусі, голова Національного комітету:
— Лукашенко з задоволенням роздає інтерв’ю зарубіжним засобам масової інформації. Для нього це спосіб привернути хоч якусь увагу. Він робить багато заяв з розрахунком на те, щоб хтось про це написав.
Узяти, приміром, його заяву про те, що у країні немає диктатури. Дійсно, на щастя, концтаборів у нас нема. Та зате є політв’язні. Екс-кандидат у президенти Олександр Козулін сидить у в’язниці. Депутат парламенту, письменник Андрій Клімов — також. Молодіжні лідери також сидять у в’язниці.
Звичайно, у нас виходять незалежні газети тиражем у п’ять-шість тисяч примірників, але вони видаються в Росії. Бо в Білорусі їх неможливо видати. До того ж, ці газети не розповсюджуються через систему поширення, яка є монополією держави. У нас такий жорсткий авторитарний режим. Але, треба визнати, Лукашенко з жалем говорить, що в нас нема диктатури. Білорусь не дуже велика держава, щоб вона, як Радянський Союз, могла обмежитися або захиститися Берлінською стіною від зовнішнього світу, мати ядерну зброю, дешеву нафту, по картках роздавати продовольчі товари. У нас усього цього немає, але зате є жорсткий авторитарний режим, який не можна порівняти з тим, що був в Україні при Кучмі, у Грузії при Шеварднадзе. Тому що ці лідери — голуби у порівнянні з Лукашенком.
Що стосується взаємовідносин з Росією, то Лукашенко за останні півтора року перейняв усі лозунги своїх опонентів. Два роки тому за вивіску «Живи, Білорусь» або «За Білорусь» запросто можна було отримати 15 діб тюремного арешту. Сьогодні весь Мінськ обвішано бігбордами «За незалежну Білорусь», «За вільну Білорусь». Сьогодні і ми, і Лукашенко говоримо, що виступаємо за суверенітет. Тільки ми вкладаємо абсолютно різне значення в це слово. Для нас суверенітет — це цінність, а для Лукашенка — це інструмент збереження своєї влади. І Лукашенко змушений враховувати громадську думку і настрій. Згідно з останнім із проведених у червні соціологічним опитуванням лише 3,8 відсотка білорусів підтримують вступ Білорусі як суб’єкт до складу Росії. Тим часом, 73 відсотка сказали, що для них суверенітет — це цінність.
Що стосується наступника, Лукашенко каже неправду. І це підтверджують конкретні факти. Білоруське законодавство забороняє людям, що перебувають у близьких родинних зв’язках, обіймати певний рівень посад. Кілька років тому Лукашенко зробив свого сина Віктора Лукашенка, якому не було 30 років і який не мав ніякого досвіду, помічником президента з національної безпеки — такого собі білоруського Кісінджера. Зараз кабінет сина знаходиться на одному поверсі з Олександром Лукашенком. А це заборонено згідно законодавства. Тому в реєстрі декретів і указів просто пропущено указ про призначення сина. Минулого року Лукашенко ввів його до складу Ради безпеки — вищого колегіального органу управління країни. Лукашенко свідомо йде на це порушення. І зрозуміло, що з усіх фігур, які є в його оточенні, Віктор — запасний варіант. Гучні скандали, які мали місце в Білорусі, та кадрові ротації, дивним чином пов’язані з тим, що удари прийшлися по людях і структурах, які прямо чи непрямо пов’язані з трьома найбільш розкрученими людьми з оточення Лукашенка. І стали підніматися нові люди, пов’язані з Віктором Лукашенком. Зараз відбувається створення нової команди як запасного варіанту під 2011 рік. Якщо Лукашенко через якісь обставини не зможе, або буде дуже сильний тиск на нього з боку Росії, то, звичайно, наступником буде Віктор Лукашенко. У нас зараз відбувається створення партії, оформленої як рух «Біла Русь». Але вона створюється президентською вертикаллю урядовців. Я не виключаю імовірності, що, наприклад, Віктор Лукашенко може стати керівником нового руху, який трансформується в партію. І при цьому буде використано російські технології. Наприклад, відкривають міст — приїжджає керівник цього руху Віктор Лукашенко і перерізає стрічку. Відкривають пологове відділення — і він там. Знову ж дивіться — ціла низка позитивних добрих справ, і так країну будуть потихеньку привчати до іншого Лукашенка.
