Добрий настрій пана Селезньова не затьмарили пікетники
з транспарантами: «Локшину Селезньова — на російські прилавки». Навіть
злива не розігнала маніфестантів. Заходи почали рівно о 18.15, оскільки
москвичі через дві години від’їжджали на батьківщину.
Геннадій Миколайович звернувся до присутніх з вітальною промовою, що
дуже скидається на вичавку ранкового виступу перед депутатами Верховної
Ради України. Щоправда, цього разу його уважно вислухали, без несхвальних
вигуків і демаршів. Він закінчив здравницею: «За Київ — матір міст російських».
На що В’ячеслав Чорновіл (який вважав за можливе після вигуків «Ганьба!»,
«Провокатор» з’явитися на прийомі), стоячи поруч, додав: «Не російських,
а руських — за це й вип’ємо». Були присутні представники всіх гілок влади
виконавчої та законодавчої. Хоч би що ми говорили, але в зовнішніх політичних
відносинах пріоритет України залишається за розвитком добросусідських відносин
між нашими країнами і нікуди від цього не втечемо. Поза стінами парламенту
наші обранці цілком ладнають між собою. Піднімаючи чарку за російсько-українську
дружбу, кожний пив за перемогу. Свою перемогу!
Російський спікер чекає на наших парламентаріїв з візитом-відповіддю
(орієнтовно листопад-грудень). До того часу нижня палата Думи на осінній
сесії ще раз звернеться до питання ратифікації міждержавного договору між
Росією й Україною.
Пропозиції Геннадія Селезньова про входження України в Міжпарламентську
асамблею СНД, а також створення троїстого Союзу Слов’янських Держав (Україна
— Росія — Білорусь), про проблеми розподілу Чорноморського флоту і входження
нашої країни в НАТО коментують присутні на прийомі гості.
прем’єр-міністр України:
— Наші країни повинні дотримуватися добросусідських відносин. Головне
завдання українського уряду — не допустити економічної кризи, в якій перебуває
сьогодні Росія. Ми повинні розв’язувати стратегічні питання. Насамперед
зберегти ринки збуту, не допустити фінансового хаосу.
Союз трьох нагадує СРСР, а двічі ввійти в одну річку не можна. Ми бачимо,
що з дуету Росії й Білорусі нічого путящого не вийшло.
За час незалежності були різні періоди відносин між нашими країнами.
Діалоги політиків часом доходили до гострої точки, але щоразу знаходили
компроміси. Будь-який іноземний політик, особливо високого рангу, має право
висловлювати свою позицію з того чи іншого питання, а ми повинні виходити
з інтересів України.
Чорноморський вузол давно пора розв’язати. Ця проблема досить болюча,
як для Росії, так і для України. Не менш складне питання входження нашої
країни в НАТО, адже воно зачіпає стратегічні інтереси росіян.
Ми за мир і дружбу. Побажання найближчих сусідів вислуховуємо з увагою,
але чинимо так, як буде краще для громадян України.
Олександр ТКАЧЕНКО, Голова Верховної Ради України:
— Російський спікер запропонував доволі конструктивні рішення взаємовідносин
між нашими країнами. Особисто у мене практично немає розбіжностей з Геннадієм
Селезньовим про те, що чекає на нас у найближчому майбутньому. Я вважаю,
що входження України в Міжпарламентську асамблею піде на користь обом державам.
Це перший етап у створенні Міжслов’янського Союзу.
Після ратифікації договору відпаде безліч питань. Ми вийдемо з глухого
кута в суперечках щодо Чорноморського флоту. А сівши за стіл переговорів,
вирішимо, чи варто Україні входити в НАТО. Першочергове завдання — створення
спільного антикризового комітету. Тільки спільно можна знайти правильний
шлях.
В’ячеслав ЧОРНОВІЛ, голова фракції Народного руху України:
— Ніякого троїстого Союзу Слов’янських Держав бути не може. Україна
лише 7 років почувається вільною. Знову натягати хомут на шию ніхто не
збирається. Помремо, але запропонованого пакту не допустимо!
Слухаючи російського спікера, у мене створилося враження, що спинився
час. Ми все це вже проходили. Нас стискають в обіймах, бачать, що вислизаємо,
от і хапаються за соломинку. Але тоді загинемо всі.
Російська амбіційність заважає домовитися, скільки й кому належить у
розподілі Чорноморського флоту. Такий самий вузький, власницький погляд
зберігається на НАТОвську проблему.
Олександр ЄМЕЦЬ, член політвиконкому і політради Народно-демократичної
партії України:
— У мене створилося враження, що промова Г.Селезньова спізнилася приблизно
на сім років. Романтичний ідеалізм витав над усіма, коли проголосили незалежність
і суверенність держав. Ідея Міжпарламентської асамблеї просякнута нафталіном.
Вирішувати політичні питання сьогодні вона не зможе. Союз Росії, Білорусі
й України нагадує казку про трьох братів, які виросли і почали створювати
свої сім’ї на власний розсуд. Розраховувати, що втрьох можна вийти з економічної
кризи, не доводиться. У нас різні старти: ресурси, промисловість і орієнтири.
Білорусь тягнеться до Росії, сподіваючись трохи протриматися економічно.
З їхнього договору поки що самі лише проблеми. Економічна криза пустила
глибоке коріння. Ми перейшли до бартерних розрахунків. І це поки що єдино
правильне рішення. Ми за економічне партнерство.
Для України входження в НАТО обіцяє вигоди. Саме ця обставина нервує
наших російських сусідів. Вони ж гальмують питання ратифікації договору
щодо Чорноморського флоту.
Володимир МАРЧЕНКО, заступник голови партії Прогресивних соціалістів:
— Споконвіку слов’яни були разом. Наша фракція вважає пропозиції Геннадія
Селезньова дуже конструктивними. Як перший етап: треба ввійти в Асамблею,
а відтак підписати Договір, що створює єдину слов’янську державу без будь-яких
кордонів. Тоді питання Чорноморського флоту і НАТО вирішаться автоматично.
Ми стоїмо над економічним проваллям, тільки спільно можна вижити. Якщо
станеться криза у нас, то провина повністю ляже на людей, які сьогодні
«біля керма» України.
Борис ОЛІЙНИК, голова Комітету у закордонних справах і зв’язках
з СНД:
— Україна — суверенна держава. Союзи з різними країнами нам на користь.
Треба укладати довгострокові економічні, політичні договори, робити спільні
проекти в науці, розвивати культурні зв’язки.
Позиція нашої країни з питання входження до НАТО і про розділ Чорноморського
флоту не змінилася. Пора нам приймати світ таким, який він насправді, а
не жити ілюзіями.
Петро СИМОНЕНКО, голова фракції Комуністичної партії України:
— Поки що ми не можемо приймати рішень, оскільки перебуваємо в опозиції
до влади. Саме мало продумана програма дій привела Україну до глибокої
політичної та економічної кризи. Країна розколена на кілька таборів, немає
єдиної стратегії дій. Пора усвідомити, що тільки об’єднавшись у Союз Слов’янських
Держав ми знайдемо вихід з тунелю.
Можна зрозуміти стурбованість росіян, адже ввійшовши в НАТО, ми зачіпаємо
їхні стратегічні інтереси, думаємо сьогоднішнім днем, а не майбутнім. А
доки сперечаємося щодо флоту, на Чорному морі господарює Туреччина. Вже
зараз вони там усім розпоряджаються, арештовують українські судна. Відчувають
нашу слабкість і користуються цим.
Ми на відміну від націонал-демократів послідовні в своїх рішеннях і
позиціях.
Отакий вийшов спектр думок. І, схоже, проблема не в Селезньові (він,
до речі, не драматизував того, що сталося в парламенті: «У Думі ще не таке
буває!»), — а в нашій внутрішній відокремленості. Ми так і не усвідомили:
куди прямуємо?
№187 01.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
