Судячи з усього, на свiт дійсно може народитися нова парламентська фракція. Її створення пояснюють необхідністю перереструктуризації сил у центрі. Праві, мовляв, надмірно опозиційні. Центристи ж себе «забруднили», та й рейтинг у них опустився, оскільки Ющенка «завалили» саме вони. Якщо наслідувати подібну логiку, можна припустити, що Президенту потрібні нові бійці з лівими і з «новою» опозицією. З цього проекту нав’язуються кілька висновків — Ющенка даремно відправили у відставку, центр наскрізь олігархiчний, а тому для торжества української демократії слід щось зробити. Матеріалом може бути частина НДП з Іваном Плющем і Романом Безсмертним, а також мандрівні лицарі, яких у парламенті багато. Поза парламентом також з’являється фігура Ющенка, з ім’ям якого, як під прапором, і підуть на вибори. І всі разом, стверджують парламентські гострослови, мають шанс повторити «успіх» «Злагоди» і НДП як найбільш пропрезидентських об’єднань. Втім, неузгодженостей з народженням цієї фракції досить багато.
Перше — ймовірно, основа нового політпроекту: Безсмертний, Плющ і Ющенко. Взаємні компліменти, що вони роздають один одному, прозоро натякають на союз, що виник. (До речі, Президент, як повідомляє Інтерфакс-Україна, за те, щоб Ющенко був у політиці, але все залежить від нього самого — куди він гойднеться. Поки що його, на думку Президента, «тягнуть занадто вправо». А «такого центристського об’єднання на чолі з Плющем» Кучма «поки не знає»).
Друге — самому Ющенку, що заручився підтримкою правих сил, надзвичайно вигідний процес тривалої прем’єріади. Він невигідний ні парламенту (про що неодноразово висловлювались депутати абсолютно протилежних поглядів, які навряд чи між собою погоджували ці заяви), ні виконавчій владі, оскільки «нова» опозиція не дрімає. Але якщо фракція пропрезидентська, то чому ж Безсмертний не дуже допомагає цю «прем’єріаду» закінчити? А Ющенко бачить прем’єром Плюща? У парламенті висловлюються версії про те, що й насправді йдуть дві (або три) «прем’єріади». Адже якщо представник Президента в парламенті і спікер однозначно не грають на кандидатуру, яку Президент офіційно запропонував, значить гра не така вже й однозначна. Сам Президент неодноразово висловлювався на користь Кінаха. Хто тоді грає? Можливо, відповідь буде отримана у вівторок під час голосування по кандидатурі Кiнаха.
Третє — фракція створена для посилення центру, цілком може цей центр і послабити. Адже кількість депутатів обмежена, отже, вербувати до неї доведеться багатьох «центристів». Серед перебіжчиків неминучий парад амбіцій, що обов’язково позначиться на психологічному кліматі центру, чим, поза сумнівом, скористається «нова» опозиція з лівими. Результат прямо протилежний очікуваному.
Щоб зрозуміти справжню мету створення нової фракції проаналізуємо ситуацію у протидії інтересів парламентських сил. Фракція виникає на розломі Ющенко — парламентський центр. Якими міркуваннями керувався парламент, відправляючи у відставку Ющенка? Виходили з тих міркувань, що людей з нормальними діловими якостями та іншим ставленням до парламенту знайти легко. У цьому дійсно не помилилися. Але Ющенко-прем’єр і Ющенко- політик — два різнi Ющенки. Сьогоднішній Ющенко — це вже виключно політичний бренд. Відставка в той момент, коли вершки зі сприятливої економічної ситуації зняті, може служити йому тільки на користь.
Але якщо на початку розкручення свого іміджу Ющенко не особливо перевантажував себе зобов’язаннями перед політичними силами, то сьогодні це майже неможливо. Нинішній кандидат у прем’єри, що задовольняє потроху інтереси більшості партій — такий собі містер «Центр». І не допустити балансу інтересів у парламенті довкола фігури Кінаха — це може бути першим тактичним завданням нового проекту. Замість «Центра» — «Абсолютний Центр»?
Оскільки Кінаха запропонував Президент, відкрито виступати проти нього ніхто не наважиться. Більш того, Кінах дійсно володіє рідким даром завжди і за будь-яких обставин перебувати в центрі, а тому завтра він може бути вигідний тим, хто сьогодні бажає йому провалу. Але це завтра, а сьогодні відкинути кандидатуру стає тактично важливо. Як це вплине на ефективність зв’язки ВР—Президент—Кабмін, ініціаторів, схоже, турбує мало.
Є ще один нюанс. Загнати правих під бренд Ющенка неважко, оскільки останнього «образили» ліві. Важливо лише, щоб під час скандувань ніхто не замислився про те, що Ющенко нічого особливого правому руху досі не дав. Замість цього на горизонті вбачається змагання між правими фракціями за право бути більш наближеними до Ющенка — створюється враження, що не праві підтримують Ющенка, а Віктор Андрійович дозволяє їм себе підтримувати. Лише вчора Ющенко, Удовенко й Пінзеник консультувалися про створення «широкої коаліції демократичних сил».
З лівими важче. Ліві розуміють, що прем’єр і країні, і парламентові потрібний. Але тут з’являється, очевидно, мудрий політбоєць і шепоче: «Ви ж хотіли вдарити по Президенту, вдарте по Кінаху, це людина Президента. І Кучмі буде боляче». Якщо ліві віддадуться праведній помсті, то справу буде вирішено, головне, щоб ніхто не задумався про наслідки.
Із центром — складності середньої тяжкості. Достатньо підігріти амбіції центральних (а точніше, тих, що хочуть стати такими) гравців. «Ви погляньте на цього непоказного типа! І фракції в нього немає серйозної, і сам він весь якийсь не такий...» Тут важливо, щоб кров заграла: «Так, я за всіх центріший і кращий». Оскільки таких пропрезидентських красунів багато, то потрібна нова фракція. Туди, до речі, можна і Кінаха включити... У цьому випадку варіант «в. о.» стає майже неминучим. Але «в. о.» ніколи не буде радитися з усіма без винятку фракціями, йому парламент лише заважатиме. А мрію про коаліційний уряд знову доведеться поховати. Не лише тому, що парламент виявиться неспроможним затвердити прем’єра, але й тому, що постійним партіям буде завдано серйозного удару. Поки що депутати з деградуючих фракцій намагаються розрубати тих, що залишилися, — і йде війна не політична, а системна: або парламент чітко зберігає свою структуру, або перетворюється на одне велике болото.
Власне кажучи, затвердження чи незатвердження прем’єра (тут Безсмертний має рацію: особисті якості Кінаха тут ні до чого) насправді є перевіркою парламентського інстинкту самозбереження, який, до речі, і забезпечує еволюцію в умовах природного політичного відбору.
КОМЕНТАРI
Вадим КАРАСЬОВ, політолог, Харків:
— Я в цей проект не вірю. Таке міг би зробити Березовський в Росії, об’єднавши ЗМІ й багато іншого. Але де вони знайдуть свого Путіна? Це, швидше, рухи тіла «на ослаблення», спосіб поплутатися під ногами великих гравців, трохи заважаючи їм. Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського Центру політичних досліджень і конфліктології:
— Навіть якщо новостворена фракція матиме 30—35 мандатів, вона не буде принципово змінювати парламентську конфігурацію, тому що створення парламентської більшості без комуністів все одно неможливе без участі правих фракцій. Тому важко сказати, чи може створення цієї фракції сприяти посиленню стабільності в парламенті й конструктивній роботі між гілками влади. Спроба створення такої структури, як на мене, спрямована на послаблення фракцій в центрі, які сьогодні фактично «замовляють музику» — «Демсоюз», СДПУ(о), «Трудова Україна». Адже крім незалежних депутатів, які можуть бути включеними в цю фракцію, а також депутатів, можливо, з «Солідарності» чи з перефарбованої частини соціалістів, розчарованих в рішучій антипрезидентській позиції, в неї можуть «перетягнути» членів трьох названих парламентських угрупувань. Я не виключаю того, що це, врешті, може закінчитися зникненням однієї iз пропрезидентських фракцій, наприклад НДП, яка вже «на ладан дихає». Частина фракції НДП може стати частиною новоствореної фракції. Фактичним виконавцем цього процесу є спікер парламенту. Його ідеї, можливо, були підтримані з боку глави Адміністрації Президента. Мені здається, що цю фракцію може очолити Роман Безсмертний, і це також підтверджує те, що ми можемо залишитися без фракції НДП.
