Об’єднання профспілок Харківщини висловило стурбованість соціально-економічним становищем, яке склалося в області «внаслідок заходів, за допомогою яких уряд намагається погасити недоїмки до Пенсійного фонду й бюджету».
У своїй заяві на ім’я Президента виконком Об’єднання профспілок Харківської області звернув увагу останнього на те, що уряд вирішив захищати народ за принципом: «забрати в одних і віддати іншим», а точніше, забрати у тих, хто ще хоч якось працює, створюючи матеріальні блага, й віддати тим, хто фінансується з бюджету. Харківське об’єднання профспілок різко засудило дії уряду, спрямовані на підрив авторитету господарських керівників, і ті принизливі методи, які застосовуються для цього.
Серед нових «самітників» прем’єр-міністра опинився генеральний директор харківської фармацевтичної фірми «Здоров’я» Вадим Заболотний. Щоб вийти на свободу із залу засідань Кабінету Міністрів, він мусив підписати зобов’язання виплатити кредит у 2 мільйони 219 тисяч дойчмарок, якого... не брав.
Розказує головний інженер підприємства Віктор Ємельянов: «Наприкінці 1993 року українська зовнішньоторговельна фірма «Біомед», отримавши гарантії уряду, вирішила закупити в Німеччині обладнання для виробництва ліків. Нам сподобалися три установки. «Біомед» запевнила, що обладнання передається в користування, а нам доведеться сплатити тільки її послуги, митні збори й вартість конвертування карбованців. Виставлені рахунки за розмитнення, конвертування валюти й послуги ми відразу сплатили. А ось інших документів — кредитного договору, протоколу узгодження ціни обладнання — ніхто не подав. Якби ми знали правила гри, то це обладнання просто не взяли б».
Фармацевтичні підприємства стали заручниками у тій грі, яку провела міністерська фірма з гарантіями уряду. Становище із боргом, якого не брали, критичне. Пропонується ще один вихід — залишити це обладнання як частку держави у майні фірми.
У зв’язку з викликом на «кабмінівський килим» керівництва одеського ВАТ «Стальканат», ситуацію прокоментував «Дню» керівник одного з підрозділів підприємства, який попросив не розголошувати його прізвище.
Фінансові труднощі на підприємстві, на адресу якого в 1992–1993 роках надійшло металургійне обладнання з німецької фірми «Скет», виникли не з вини заводчан. Усе почалося з настійливих прохань до одеситів відстрочити платежі чи організувати бартерні взаєморозрахунки за одержану металопродукцію з боку низки підприємств гірничої промисловості, яких підтримали урядові відомства, — Міненергетики, Мінфін, Міноборони та інші. Схема розрахунків набула такого вигляду: за сталеві канати шахтарі розплачуються з одеситами вугіллям, яке, в свою чергу, відправляється споживачам Міністерства енергетики.
Строки погашення кредитів — квітень і вересень. Точніше чергову проплату в обсязі 1.387 тисяч німецьких марок належить здійснити 30 вересня, що, можливо, одеситам і вдасться зробити, бо акт приймання-передачі вугілля споживачам загальною сумою понад мільйон гривень вже завершено.
Є ще час і для звіряння документів між Міненергетики — українським кредитором-посередником «Стальканата» та Мінфіном України, що гарантував свого часу німецькому «Скету» й «Дойчбанку» погашення до 2000-го року товарного кредиту в обсязі близько DM13 мільйонів. Але якщо так, то що ж спричинило публічну «бурю» в Кабміні?
P.S. Керівники підприємств–неплатників за кредитами, отриманими під гарантії уряду, дали письмові зобов’язання погасити борги до п’ятниці 25 вересня, повідомив Інтерфакс-Україна. Цікаво, яким чином?
№182 24.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
