Учора в країні з’явився новий прокурор і тепер багато хто задається запитанням, які ще кадрові пертурбації на нас чекають? Коли в березні цього року Микола Янович став прем’єром, практично все експертне співтовариство передрікало йому швидку відставку. Мовляв, це «уряд камікадзе», покликаний робити непопулярні антикризові заходи. Його відставки чекали десь у вересні. Потім прогнози змінилися. Почали казати, що його «підуть» після виборів, щоб не зіпсувати імідж владної команди. Але вибори минули, і крісло під Миколою Яновичем здається досить стійким. Особливих ознак хитання не спостерігається. Тепер оцінки в експертному середовищі не збігаються. Одні вважають, що нинішнього прем’єра замінять ближче до кінця року. Інші «дають» Азарову істотно більше часу, аж до парламентських виборів.
Хто може замінити Миколу Яновича? Ймовірними кандидатами на крісло прем’єра найчастіше називають три прізвища — це Колесніков, Бойко і Тігіпко. Як відомо, за новою Конституцією, це питання знаходиться в компетенції лише однієї людини — Президента України. Хоча депутат Тарас Чорновіл, який вважає за краще називати себе аналітиком, упевнений, що зараз на Банковій усі рішення ухвалюються з подачі «всемогутнього» голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.
— Микола Янович на посаді — це, крім усього іншого, компроміс. Компроміс між певними елітами Партії регіонів. А сьогодні вже еліт немає. Сьогодні є Льовочкін та всі інші. І Льовочкін — Forever. Усі інші загнані в безвихідь. Я гадаю, що чинник компромісу сьогодні тому ж Льовочкіну не потрібний. Тому вірогідність зняття Азарова досить висока. Але це зовсім не обов’язково. Після того, як були внесені зміни до Конституції, і Кабмін перестав бути самостійною політичною структурою та повноцінним органом влади, обов’язкової необхідності знімати немає. Можна й не знімати. Просто ігнорувати, принижувати, дискредитувати, деморалізувати і заганяти в безвихідь, що й робиться сьогодні з Кабміном.
Відставка — це дуже серйозний процес, бо відставка прем’єр-міністра тягне за собою відставку всього уряду. А кому це потрібне? Гадаю, «розбавлятимуть». Як відправили у відставку першого персонального ворога Льовочкіна — Шуфрича. Потім відправили другого персонального ворога — Сивковіча. Третій персональний ворог, наскільки я знаю, це Клюєв. Але його зуби ще так не загострилися. На мою думку, розбавлятимуть потихеньку.
— Як ймовірних прем’єрів називають кандидатури Бойка, Колеснікова і Тігіпка. Почнемо з останнього, як ви оцінюєте його шанси?
— Ще раз повторю: після змін до Конституції може бути все що завгодно. А хороші рахівники скрізь потрібні. Гадаю, він може бути їм потрібний, і як один із лідерів керівної структури, як прем’єр-міністр. А може їм знадобитися і як лідер опозиції на противагу Тимошенко.
— Бойко і Колесніков?
— Бойко може бути прем’єром лише у випадку зняття Азарова через домінування Льовочкіна. На мою думку, Бойко це однозначно та людина, яка потрібна Львочкіну на цій посаді. Інше питання: чи готові вони вже до цього? Чи готові вони взяти на себе всю політичну відповідальність за те, що доведеться робити Бойку, чи легше це зробити руками Азарова? Я не знаю, мені здається, легше чужими руками вигрібати.
Щодо Колеснікова, то це невисока вірогідність. Це потрібно, аби група Ахметова почала домінувати. А мені здається, вона на сьогодні не є досить потужною. Хоча з Колесніковим, я гадаю, в Льовочкіна вже виник нормальний діалог.
ЯКЩО В ЛЮДИНИ Є ХОЧ ЯКІСЬ МОРАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, ТО СВЯТКУВАТИ ПРОСТО НЕМОЖЛИВО
— Країна все ще живе місцевими виборами. І на сьогодні найгарячіша точка України — це Харків. Вибори супроводжувалися свідченнями про порушення, мусіювалася історія про «комп’ютер, який згорів», що могло призвести до спотворення результатів голосування. У результаті різниця між кандидатами склала всього кілька відсотків. Як ви вважаєте, Геннадію Кернесу вже можна святкувати перемогу?
— Святкувати перемогу... Це залежить від того, що він хотів отримати — стати мером чи перемогти. Якщо він хотів стати мером, то перемогу він може святкувати, бо жодні суди його виграш уже не переглянуть. Може, десь у Луганську комуністи доб’ються, аби переглянули ситуацію. Все-таки друзі з коаліції. Там таке може статися. А ось щодо Харкова і кандидата, який йшов від БЮТ, то тут жодних поступок бути не може. Це місто — їхня вотчина. Це дуже принципово для регіоналів. У Харкові офіційним мером буде затверджений Кернес. Але чи можна назвати це перемогою? За таких умов, за такого проведення виборчої кампанії... Якщо в людини є хоч якісь моральні переконання, то святкувати, в принципі, неможливо. Хіба що тихенько сісти у своє крісло, тихенько правити і не роздувати щоки.
Ви собі лише уявіть! Як треба було дістати харків’ян, аби вони проголосували не як одесити — за Гурвіца (якого хтось любить, хтось не любить, але це фігура для Одеси), а проголосували за Авакова, якого в Харкові всі не люблять. У Харкові немає людей, які люблять Авакова. Його не люблять за його бізнес, його не люблять за те керування, що він проводив, за репресії, за його певну неінтелігентність. Але наскільки одіознішу кандидатуру треба було поставити, аби така велика кількість харків’ян проголосувала за Авакова?
— Одеса теж у нас гаряча точка. Як ви оцінюєте перспективу судових процесів у цьому місті?
— Ви ж знаєте, у нас у судах практично завжди виграє влада. Я вважаю, що для Гурвіца ситуація вже втрачена. Єдине, що імідж одеських виборів, як і харківських, серйозно зіпсований.
Харків, Одеса, Донецьк, Львів — це в нас больові точки. Якщо ви хочете в цих точках щось зробити, то треба робити це максимально чисто, бо ці точки дуже показові. Можна як завгодно «хімічити» в Запоріжжі, у Дніпропетровську, в Полтаві, в Чернігові — поки зійде з рук. А в цих больових точках не зійде.
ТИМОШЕНКО ЗАРАЗ — ЯК РИБА, ЩО ПОТРАПИЛА В ТЕНЕТА
— Львів у нас тепер місто Тягнибока. Хоча перемога ультраправих була прогнозована, ніхто не чекав, що «Свободі» в результаті (з урахуванням мажоритарників) дістанеться більшість мандатів у міській і облраді. За прогнозами, прибічники Тягнибока створять не просто найпотужнішу фракцію в міськраді: із 90 міських мандатів наберуть 60.
— Тягнибок це теж неоднозначна фігура. З одного боку, це людина, яка завжди шукає компроміси в питаннях економіки, фінансів, чого-завгодно, але він абсолютно некомпромісний в ідеологічних питаннях, які, до речі, нинішню партію влади найменше цікавлять. Тому проблеми тут немає.
Єдина проблема — це те, що в Тягнибока дуже коротка лава запасних. І я не дуже собі уявляю, кого він може набрати, аби заповнити ті місця, які він зараз отримав. Я боюся, що там може бути така «шушваль», що вони його дискредитують далі нікуди.
Але, окрім Тягнибока, на Західній Україні поки що немає за кого голосувати. Може, на наступних виборах більше розкрутитися Кириленко з групою «За Україну!». Мені здається, це єдина партія для Західної України, що може стати альтернативою Тягнибоку. Окрім Кириленка, просто нікого немає. Ну, не Ющенко ж?
— Як ви вважає, чи зможе Тимошенко піднятися після ще однієї такої масштабної поразки?
— Тимошенко завжди може піднятися, коли вона намагається піднятися, а не лізе далі в нетрі. Типова ситуація, коли риба потрапляє в тенета. Здавалося б, логічно зробити ривок назад, і його реально можна зробити, але чомусь риба цього не робить. Хоча тоді ще не було зоопсихології, наші предки прорахували, що риба полізе всередину і заплутається. Тимошенко зараз, як риба, що потрапила в тенета. Вона лізе все більше й більше в нетрі. Вона робить такі помилки, що в неї єдиним шляхом до реінкарнації може бути лише повне перезавантаження. З абсолютно новою командою. Повністю з нуля. У режимі 2000 року.
