В Україні він досить-таки своєрідний: головним чином це
— «човники», реалізатори їхнього товару, різноманітні торговці. Держава
вигнала їх на базар, змусила їх не виробляти свою продукцію (податки з’їдять
весь прибуток без залишку), а продавати виготовлену десь у Польщі чи Туреччині.
Сьогодні держава, збільшуючи побори, хоче позбавити «човників» створених
ними самими робочих місць. Чому? Муляє очі чужий кусень хліба з маслом?
Спробуйте самі, навряд чи сподобається. Хочете поповнити порожню казну?
Навряд чи це вийде, адже ніхто не ріже курку, яка несе хоч якісь яйця.
Чи замість дрібних підприємців вам потрібні офіційні безробітні? Так їх
і так уже мільйон.
Можливо, не всім подобаються базарні торговці, але це прикмета
нашого часу, а можливо, й прообраз майбутнього середнього класу. Люди підприємливі,
які вміють пристосовуватись і організовуватись. Якщо на них тиснути, —
вони бунтуватимуть. Такі стихійні протести відбулись у багатьох містах
України. Влітку чернігівські торговці викликали до себе Олександру Кужель,
взимку у Львові на Краківському ринку побили податківців... Що далі? Барикади
навколо ринків, походи на обладміністрацію, великі бунти, що виллються
у новітню буржуазну революцію?
Війна?..
Продовження теми на сторінці "День за днем"
