Три довгі роки прихильники київського «Динамо» чекали повернення команди до Ліги чемпіонів УЄФА — головного клубного турніру Європи. Та вже перші виступи команди у груповому турнірі показали, що жодних перспектив у боротьбі із кращими командами Старого світу у нинішнього «Динамо» немає. Як наслідок, на останньому матчі групового турніру головна спортивна арена столиці була заповнена ледь наполовину.
Виявилось, що глядачі не помилилися. У поєдинку, де господарів влаштовувала лише перемога, гості досягли успіху без особливого напруження. Більш високий клас команди із Парижа давав її гравцям можливість зупиняти атаки «Динамо», які були здебільшого повільними і прогнозованими. Коли ж біля воріт гостей і виникала небезпека, то це було наслідком збігу обставин, а не ігрової переваги киян. Гості розраховували на контратаки, головну роль у яких мав відіграти знаменитий Златан Ібрагімович. Саме така контратака і дозволила їм забити перший м’яч. Після того як перспективна ситуація біля воріт ПСЖ завершилася втратою м’яча, Ізекіль Лавецці втік від київських захисників, розіграв м’яч із Златаном Ібрагімовичем і відкрив рахунок.
Це сталося на останній хвилині першого тайму. А вже на перших хвилинах другого динамівський захисник Євген Хачеріді помилився у простій ситуації і дозволив тому самому Лавецці подвоїти рахунок. Гру було зроблено. Здобувши перевагу у рахунку гості заспокоїлися і досить легко відбивали атаки «Динамо». Господарі поля у свою чергу не показали нічого, окрім бажання, яке щораз не співпадало із можливостями.
Останні хвилини матчу пройшли під свист трибун, які очікували від «Динамо» зовсім не такої гри. Футбольний уболівальник може вибачити команді поразку, може зрозуміти помилки у боротьбі із сильним суперником. Коли ж команда не знає, як досягти результату, не показує агресивної атакуючої гри, тоді навіть перемоги не задовольнять її прихильників. Так було влітку та на початку осені, коли «Динамо» під керівництвом Юрія Сьоміна буквально вимучувало перемоги. За нового тренерського штабу на чолі з Олегом Блохіним команда вже не вимучує перемоги. Вона програє. Причому безнадійно. І ніяка статистика, ніяка «самовіддача», про що так люблять говорити нині динамівські тренери, не замінить власне гри у футбол, якої нинішнє «Динамо» не показує.
Що буде далі? У групі Ліги чемпіонів, де виступає «Динамо», знайшлася ще слабкіша команда. «Динамо» із хорватського Загреба не змогло за п’ять матчів забити бодай одного м’яча, програло усі ігри і достроково гарантувало собі останнє місце у групі. Як наслідок — останній поєдинок групового турніру між загребським та київським «Динамо» вже не вплине на розподіл третього та четвертого місць, які посіли відповідно кияни та загребці. Третє місце дозволить киянам продовжити виступи у Лізі Європи — другому за рангом європейському клубному турнірі. Чи вдасться динамівцям до лютого припинити власний регрес і зіграти на високому рівні? На сьогодні підстав для цього не видно. Залишається просто чекати до лютого.
