Учора Віче громадян Союзної скупщини Югославії почало обговорення Конституційної хартії разом з обговоренням закону про введення її в дію, який повинен бути механізмом реалізації документа. З прийняттям закону можна говорити, що Югославія, котра виникла у 1918 році як Королівство Сербів, Хорват і Словенців, Югославія, котра отримала назву Королівство через десять років, котра стала федеративною соціалістичною державою на чолі з маршалом Тіто після другої світової війни і котра стиснулася до кордонів Сербії та Чорногорії з початком останніх балканських воєн, зникне з політичної карти світу. На зміну їй прийде таке собі союзне утворення у складі Сербії та Чорногорії, причому у віданні союзу залишаться найбільш серйозні державні функції — безпека, оборона, зовнішня політика. Хартію позавчора після двох днів обговорення схвалив чорногорський парламент, а в понеділок — скупщина Сербії.
При голосуваннях в обох республіканських парламентах документ, розроблений свого часу за активного посередництва Генерального секретаря Ради Європейського Союзу Хав’єра Солани, підтримали і правлячі партії, і опозиціонери — як такий, котрий міг би примирити і прихильників федерації, і прихильників союзу незалежних держав, і прихильників державної незалежності обох республік. Витрати на функціонування нового утворення будуть, як стверджував прем’єр-міністр Сербії Зоран Джинджич, не дуже великими, і найбільше коштів знадобиться для оборони. Документ дає право республікам — Сербії та Чорногорії — через три роки після набуття чинності провести референдуми про повну державну незалежність. У новому союзі навряд чи буде спільна валюта — ще з часів Мілошевича у Чорногорії в офіційному обігу була німецька марка, потім — євро. Белград вважав за краще залишитися з «новим динаром», який за десять років балканських війн знецінився в десятки разів.
На запитання, яким бачать прихильники Чорногорії цілком самостійне функціонування держави, якими можуть бути фінансові та інші джерела, відповідей немає. У республіці, в якій практично відсутня промисловість, живе близько 600 тисяч громадян, ідеологічно розколотих приблизно навпіл. Рівень іноземних вкладень не «зашкалює». ЄС останнім часом дає зрозуміти, що при своєму наступному розширенні бачить у черзі й балканські країни — але при цьому збирається розглядати Сербію та Чорногорію як єдиний суб’єкт. Як свідчать матеріали досліджень громадської думки та публікації преси, прощання з Югославією відбувається без особливих психологічних проблем.
