У новому документі, зокрема, мовиться, що в той час, як Швеція й надалі «дотримується політики неучасті в військових альянсах», зараз стає все очевиднішим, що «загроз миру й нашій безпеці можна найкраще уникнути вжиттям спільних дій та співпрацею з іншими країнами». «Як член Європейського Союзу, ми частина спільноти, базованої на солідарності, чиє першочергове завдання — запобігти війні на європейському континенті», — йдеться в документі.
Швеція, яка з 1813 року не брала участі в жодній війні і зберігала нейтралітет під час двох світових воєн, у 50-х роках оголосила про дотримання політики неприєднання до військових альянсів як у воєнний час, так і в мирний.
Нова шведська доктрина, яка викликала величезні дискусії всередині країни, далася політикам досить важко. Вона стала результатом домовленості чотирьох партій, які входять до складу нинішнього парламенту. Серед них — правлячі соціал-демократи та консервативна Помірно-коаліційна партія. Їхні опоненти (Зелена, Народна та Ліва (екс-комуністична) партії) відмовилися від обговорення проекту документа, оскільки, на їхню думку, нова доктрина дає надто розпливчасте визначення таким поняттям, як «неприєднання до військових альянсів» та «нейтралітет». Між тим у документі, який охрестили експерти найрадикальнішим для Швеції, жодного слова немає ані про вступ до НАТО, ані про співпрацю з окремою країною в якомусь військовому блоці.
Прем’єр-міністр країни Йоран Перссон поспішив одразу після оприлюднення доктрини запевнити, що Швеція не має жодного наміру приєднуватися до Північноатлантичного альянсу.
Держава бере участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру» (як і Україна), і в останні роки зросла кількість випадків, коли Швеція брала участь у миротворчих місіях НАТО та спільних військових маневрах. Крім того, Швеція є не останнім постачальником озброєнь та військової техніки до країн-членів НАТО.
Не всі шведські політики вимагають від керівництва збереження шведського нейтралітету. Керівник Помірно-коаліційної партії Бу Лундгрен заявив агентству «ТТ», що «НАТО — наступний природній крок Швеції». Слід зазначити, що й прихильників тіснішої співпраці з Північноатлантичним альянсом серед шведів побільшало. Особливо після значних просувань балтійських країн (Литви, Латвії та Естонії) у напрямку вступу до НАТО та після потеплішання відносин Альянсу з Росією.
