Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Просто за характером я — максималіст...»

25 січня, 2008 - 00:00

Ім’я професора Віктора Пушкіна, що очолює Інститут гуманітарних проблем при Національному гірничому університеті, користується заслуженим авторитетом серед істориків і суспільствознавців далеко за межами Дніпропетровська. Багато в чому завдяки його ентузіазму один із провідних вишів країни став центром інтелектуального та культурного життя цілого регіону. 28 січня професору В.Пушкіну — постійному експерту та давньому другу газети «День» виповнюється 70 років. Напередодні цієї дати з ювіляром зустрівся наш кореспондент у Дніпропетровській області Вадим Рижков.

— Вікторе Юхимовичу, знаючи вашу неприборкану енергію та працездатність, хочеться спитати, в чому криється секрет вашого персонального «еліксиру молодості»?

— Жодного секрету немає. Просто поки зайнятий справою, відчуваєш, що ти запитаний і потрібний оточенню — це додає сили та бажання працювати. Адже відомо, що людині стільки років, на скільки вона себе відчуває. Так вийшло, що я завжди працював серед молоді — спочатку в комсомолі, про що анітрохи не шкодую, потім сорок років на викладацькій роботі. Для мене завжди важливим був один принцип — займатися справою і в силу своїх можливостей допомагати людям. Іноді я згадую, як академіку Ландау представили одну людину, перелічуючи його титули та нагороди. У відповідь славетний фізик поцікавився лише одним — що він зробив? Головне — це результати нашої праці, а решта — вторинне. Виходячи з цього, можу сказати, що відчуваю моральне задоволення від того, чим займаюся. Наш колектив нараховує сорок співробітників, із яких дві третини — це молодь, а одна третина — досвідчені кадри, які зберігають традиції нашого вишу, що має понад вікову історію. За останні роки на базі кафедри історії та політичної теорії було створено Інститут гуманітарних проблем, який співробітничає з провідними науковими установами, як у нашій країні, так і за кордоном. У рамках цього Інституту діють два центри — культури та української мови ім. Олеся Гончара та здорового способу життя. Перший сприяє відродженню вітчизняної культури, другий — збереженню генофонду нації. Стараємося, щоб студентська молодь не тільки не засвоювала шкідливих звичок, але й залучалася до духовних цінностей. Організовуємо презентації та зустрічі з відомими людьми — письменниками, поетами, артистами, політиками. Причому така робота має не разовий, а системний характер. Основне — навчити наших студентів думати, виховувати їх особистостями, самодостатніми людьми. І результати є, тому, що у нас склався колектив однодумців.

— Які плани та надії у вас на рік, який настав?

— Зараз, наприклад, займаюся організацією фотовиставки газети «День», з якою ми товаришуємо вже не перший рік. Сподіваюся, що перед нашими студентами виступлять головний редактор Лариса Івшина, а також Євген Кирилович Марчук, якого я вважаю одним із найбільш шанованих українських політиків. Відомо також, що в «Бібліотеці газети «День» нещодавно вийшла нова книга професора С.Кульчицького — її презентацію ми хочемо організувати і в нашому ВНЗ. Приблизно в березні, за попередньою домовленістю, в Дніпропетровську повинен відбутися показ документального фільму про Джеймса Мейса — відомого американського дослідника проблем Голодомору. На весну ж заплановано традиційні Гончарівські читання — цього разу ми представимо книгу афоризмів Олеся Гончара українською, англійською та німецькою мовами. Крім випуску монографій і наукових журналів, захистів дисертацій, цього року заплановано дві великі міжнародні конференції. Хочу сказати, що ми постійно розширюємо свої наукові зв’язки та контакти — зовсім нещодавно у нас побувала дуже представницька делегація шведських учених. Вони були здивовані, що в нашому виші ведеться така просвітницька робота з молоддю. Одним словом, нудьгувати не доводиться — рік, що почався у мене, розписаний до кінця, причому по днях. У такому ритмі нема коли думати про вік і навіть про домашні справи, за що мене нерідко критикують рідні. Просто за характером я — максималіст, і тому, напевно, важко зупинитися.

«День» поздоровляє невтомного Віктора Юхимовича Пушкіна з ювілеєм! Енергії, натхнення, любові та вдячності ваших учнів!

Газета: