Світлана ЗОРІНА, письменниця, автор книги «Криминальный Киев»:
— Для того, щоб зміни зачепили не тільки назву міліцейського органу, а й саму суть його роботи, міліція має перестати бути розмінною картою певних політичних сил і «палицею» останніх для неугодного комусь бізнесу. Мені здається, що правоохоронні органі має зачепити і скорочення — сьогодні кількість співробітників відомства з розрахунку на кількість громадян жахливо ненормальна. Для того, щоб зростала довіра серед населення, тему міліції потрібно якнайбільше «відкривати»: не боятися говорити про будь-який «прокол» з боку окремих представників органів внутрішніх справ. Це допоможе позбутися й існуючої серед громадян думки: звернутися до міліції — отже, нажити собі непотрібний «головний біль». Нинішня міліцейська статистика перестала відображати об’єктивну реальність: задля «галочки» у книзі розкриття злочинів ламаються тисячі доль — те, що Україна займає лідируюче в Європі положення, наприклад за кількістю арештів у процесі дослідування, напевно, про щось свідчить. Очевидно, що вищезазначене чималою мірою визначає те, що добробут міліцейських «низів» — незадовільний: варто подивитися хоч би на умови, у яких працюють місцеві відділення міліції, щоб зрозуміти, чим та якими ще чинниками визначається криміналізації цієї сфери.
Іван КОТЮК, завідувач кафедри кримінального права Інституту держави і права НАН:
— Лави міліції поповнюють вихідці з цього самого суспільства, а отже, доцільно говорити, що у всього народу відсутнє поняття про те, як повинні регулюватися суспільні відносини, і замість цього присутній правовий нігілізм. Подивіться, що відбувається: у чесної людини починають труситися руки, коли вона стикається з правоохоронними органами. З іншого боку, людину, яка зателефонувала до міліції, щоб заявити про правопорушення, вважатимуть мало не «стукачем». Хоч подібні звертання — практика цивілізованого світу: повідомляти відповідні органи про те, що її як громадянина принижує й ображає. А все тому, що суспільство доручило різним гілкам влади виконувати певні функції, та не виробило важелі впливу і принципового підходу до взаємовідносин з нею. Чи варто дивуватися, що влада стала таким собі «клондайком», до неї йдуть, чудово усвідомлюючи, навіщо йдуть?
Звичайно, реформа міліції дуже потрібна. Починаючи з такої деталі, як коректування її чисельності...
