Прогресивна соціалістична партія (партія Вітренко) стала останньою в умовно лівому таборі, яка висловилася щодо можливості висунення єдиного кандидата лівих сил на виборах президента.
При цьому відповідь витримано в суто «японському» стилі: загалом ПСПУ не проти висунення єдиного лівого кандидата, але поки КПУ не висловить свого ставлення до «ярого антикомуніста», «головного антикомуніста та антисоціаліста», «провокатора» Олександра Мороза, прогресивні соціалісти від кінцевого рішення утримуються. На VII з’їзді, який відбувся в суботу, Наталія Михайлівна ще раз підтвердила свій геніальний дар говорити однаково переконливо абсолютно протилежне. Спочатку вона заявила журналістам, що сьогодні неможливо говорити про політичні проблеми, зокрема про висунення та підтримку кандидата в президенти, а потрібно кинути всі сили на «спасіння нації». Тут же додала, що наступний з’їзд партії може розглянути питання про висунення кандидата в президенти.
Наталія Михайлівна висловила готовність сісти за стіл переговорів з КПУ та СелПУ, профспілками та громадськими організаціями для підтримки найсильнішої кандидатури, яка «зможе вивести країну з кризи і побудувати соціально справедливе соціалістичне суспільство». І тут же заявила, що партія переходить у опозицію до «так званих лівих партій», вважає боротьбу лівих з нинішнім режимом «декоративною боротьбою», яка проводиться «заради номенклатурного реваншу». За словами Вітренко, «комуністи, соціалісти, селяни та інші ліві, об’єднавшись навколо капіталу під прикриттям комуністичних ідей, будують буржуазну державу».
Далі Наталія Михайлівна запевнила, що ПСПУ завжди виступала за відставку нинішнього «проамериканського уряду». (Зазначимо, що дані поіменного голосування у ВР 13 жовтня засвідчують, що з усієї ПСПУ за відставку уряду голосував один Іван Куньов, що й стало однією з причин його виходу з фракції).
Слова ж Наталії Михайлівни про те, що партія ніколи не підтримувала Л.Кучму, поки що не можна спростувати. Але очевидно, що з О.Морозом ПСПУ бореться набагато послідовніше, ніж з Президентом.
Якщо ж спробувати перекласти з «японської» все сказане Н.Вітренко, можна припустити, що партія висуватиме Наталiю Михайлівну. Але й без того останнім часом ПСПУ більше пов’язують з адміністрацією Президента, ніж із лівим табором. Тож треба буде вдавати, що прогресивні соціалісти хотіли висунути єдиного лівого кандидата, але інші ліві, які насправді є зрадниками соціалістичної ідеї, не погодилися на пропозиції ПСПУ.
Голова Соціалістичної партії Олександр Мороз, перебуваючи в Харкові, висловив переконання, що Вітренко спирається на «серйозну підтримку влади» (Інтерфакс-Україна). Мороз також вважає, що якщо владні структури й надалі розкручуватимуть провідну прогресивну соціалістку, «президент може не дорахуватися своїх голосів». Загалом соціологічні опитування, в яких лідирують Н.Вітренко та Л.Кучма, викликають у політологів певну недовіру. Адже відомий психологічний ефект впливу на масову свідомість результатів опитувань: люди голосують за того, чию перемогу пророкують медіа. Саме тому оприлюднення рейтингів напередодні виборів заборонене законом.
