Президент Російської Федерації Володимир Путін учора призначив російським послом в Україні екс- прем’єр-міністра Віктора Черномирдіна, досить яскраву фігуру в розвитку пострадянської Росії, дуже добре знаного в Україні. Одночасно Черномирдін призначається спецпредставником президента Росії з розвитку російсько-українських торговельно-економічних зв’язків, повідомляє Інтерфакс. Своє рішення президент Путін назвав «політико-дипломатичним», яке тільки підкреслює, наскільки серйозно Росія підходить до відносин з Україною, а щодо Черномирдіна висловився так: «навряд чи ми знайдемо людину, яка б краще знала стан відносин між двома державами». Остаточне рішення про призначення Черномирдіна буде ухвалено, за словами Путіна, тільки після узгодження з Думою. З Леонідом Кучмою, як сказав російський президент, він на цю тему вже переговорив.
Призначення Черномирдіна, схоже, явно було більше політичним, ніж дипломатичним, — Черномирдін запам’ятався перш за все як вельми нестандартний і вельми афористичний, якщо не сказати більше, голова російського уряду. За участі якого й отримала розвиток «безкраваткова» українсько-російська дипломатія, і завдяки якому стало можливим говорити, що те, що добре для «Газпрому», добре й для Росії. Особиста дружба з представниками українського керівництва, однак, не завадила Черномирдіну дотримуватися більш ніж жорсткої лінії при підписанні угод про розкол Чорноморського флоту у травні 1997-го, або ж при обговоренні проблеми української газової заборгованості. Водночас Черномирдін завжди вважався «важковаговиком», який знає справжню ціну багато чому. У тому числі й в Україні. Особливо враховуючи, що він надзвичайно сильно «зав’язаний» на головну експортну потугу Росії — природний газ. І у всякому разі, навряд чи Черномирдін буде настільки ж закритим для преси, як нинішній російський посол.
Політолог Олександр Дергачов вважає призначення Черномирдіна «феноменом в історії дипломатії», оскільки, дійсно, важко собі уявити «господарника на такій офіційній посаді», коли кожне слово повинно бути вивіреним. У той же час не йдеться про зниження статусу російського представництва, і не має жодних підстав говорити, що в Москві просто забажали позбутися Черномирдіна. (Зокрема, лідер партії «Реформи і порядок» Віктор Пинзеник учора припустив, що призначення Черномирдіна, «швидше за все, є політичним засланням», передає Інтерфакс-Україна. Визначення своєї країни як місця «політичного заслання» для політика націонал-демократичного спрямування виглядає як мінімум дивно ). З таким послом, вважає Дергачов, важко буде знайти адекватну форму вiдносин. Очевидно, вважає політолог, розвиватиметься непублічна, «безкраваткова» форма міждержавних контактiв.
Розшириться коло осіб в Україні, з якими контактуватиме російський посол. Деякі з них, напевно, забажають використати ці неформальні зв’язки і величезний вплив Черномирдіна у «Газпромі» у власних інтересах. Черномирдін, з огляду на те, що залишається невирішеною проблема газових боргів, на те, які саме напрями співпраці сьогодні вважаються в обох столицях перспективними, дійсно — вагома фігура. Яка, очевидно, далеко не завжди діятиме згідно з дипломатичним протоколом — а цього від нього й не очікують.
«ЧВС на вмішуватиметься до української внутрішньої політики, — переконаний російський політолог Сергій Марков , — але він намагатиметься створити єдиний економічний українсько-російський механізм». Добре, вважає Марков, і те, що Черномирдін та Кучма — не просто давні друзі, а ще й мають один тип мислення і розмовляють однією мовою. І це, на його думку, головне, оскільки Росія розглядає Україну виключно в контексті своїх відносин з Європою. Призначення ж Черномирдіна лише підкреслює значення, яке надається цим відносинам — тим більше що в Росії зараз немає жодного іншого посла, якого б можна було порівняти з Черномирдіним за політичною вагою. І це набагато краще, ніж провал в українсько-російських відносинах останніх років.
Секретар РНБОУ Євген МАРЧУК прокоментував «Дню» призначення нового російського посла в Україні таким чином: «Черномирдін давно і добре знає Україну, багатьох наших політиків і господарських керівників він знає особисто. Віктор Степанович дуже добре вміє захищати інтереси Росії, тому декому з нашого уряду доведеться нелегко. У той же час він жорсткий, але передбачуваний переговорник: заздалегідь відомо, де з ним буде важко. У контексті даного призначення можна говорити, що Черномирдін — це важка артилерія російської дипломатії. Варто нагадати, що за його участі розв’язано багато вузлів у двосторонніх відносинах. Мені довелося провести з ним не один раунд важких переговорів. Я не відчував з його боку упередженого ставлення до України, з ним було складно, але цікаво працювати. Можна припустити, що з призначенням Черномирдіна послом РФ в Україні у нас і особливо на Заході з’явиться мотив для вигадування страхітливих версій з приводу розвитку українсько- російських відносин. Я вважаю, що підстав для страху немає, навпаки, є можливість використати досвід і прагматизм Віктора Степановича для істотного поліпшення співробітництва наших країн, передусім в економічній сфері».
