Центр Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року в усіх регіонах країни, як повідомляє Інтерфакс- Україна, проводив соціологічне опитування. Понад дві тисячі респондентів у віці від 18 років у 122 населених пунктах відповідали на запитання про своє ставлення до 12-бальної системи оцінювання знань школярів. Цю систему оцінювання знань в українських школах ввели в 2000 році. Згідно з даними опитування, 59% респондентів до переходу на 12-бальну систему поставилися негативно, 22% — позитивно, 19% вагалися з відповіддю на це запитання. Водночас, як зазначив директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко, більшість громадян позитивно поставилася б до повернення до 5-бальної системи оцінки знань. Так, 59% позитивно оцінюють цю ідею, 23% ставляться до неї нейтрально, 9% — виступають проти, 9% завагалися з відповіддю.
КОМЕНТАР
Начальник управління змістом освіти МОН України Лідія ВАЩЕНКО:
— Результати даного соціологічного опитування мене вкрай здивували, оскільки з часу впровадження в життя 12- бальної системи вже минуло три роки. На початку експерименту за новою системою оцінювали лише в тих школах, де педагоги та діти до цього були вже готові. Проблема переходу на 12-бальну систему полягала не стільки в зміні кількості балів, скільки в зміні самої суті підходу до навчальної праці дитини. Адже суттю нововведення було прагнення педагогів підвищити самооцінку наших дітей і припинити оцінювати їхні невдачі негативними балами, що виражаються в «двійках» i «одиницях». За даними психологів, негативні оцінки досягнень у навчанні дуже заважали дитині повноцінно проживати свій шкільний період життя. Усі діти різні — і не кожному дано успішно освоювати весь комплекс предметів шкільної програми. А негативні оцінки заважають розвиватися почуттю власної гідності та призводять до заниженої самооцінки. За 12-бальною системою навіть невелика оцінка — це результат позитивних досягнень, яких, можливо, дитина захоче мати й більше. Таким чином, така система оцінювання працює на створення стійкої мотивації на навчання, на прагнення досягти більшого, а не ставить на дитині тавро невдахи, якого й у дорослому віці їй буде непросто позбутися.
Безумовно, батькам, які виросли на 5-бальній системі і далеко не завжди відрізняються педагогічною грамотністю, важко орієнтуватися за 12-бальною шкалою в успіхах своїх дітей, вони не знають, як реагувати на сім чи шість балів. Адже стереотипом виховання в нас часто є задоволення або обурення оцінками в щоденниках дітей з амість глибинної роботи із становлення особистості поки ще маленької людини. Проте в усьому світі застосовують найрізноманітніші системи оцінювання знань — від навчання без оцінок до стобальних систем, наприклад, як у Сполучених Штатах. До речі, в різних штатах шкала оцінок різна. У Європі найчастіше зустрічається 10-бальна та 12-бальна системи.
Спочатку новація особливо стурбувала учнів старших класів, оскільки вони дуже боялися, щоб новина не вплинула на «якість» атестата, на вступ до вищих навчальних закладів. Їм було страшно щось змінювати в переддень закінчення школи і багато виступали за збереження п’ятибальної системи. Адже сприйняття всього нового, як правило, супроводжується певним стресом. Сьогодні ці ж колишні старшокласники (їм зараз якраз по 18-19 років), які в повній мірі не відчули на собі позитивні моменти нової 12- бальної системи, а також люди, які й зовсім ніколи за такою системою не вчилися, висловилися негативно про те, чого не мали можливості дізнатися чи спробувати. І це цілком закономірно.
Ті, хто сьогодні працює за 12-бальною системою, вже рокiв зо два не звертаються до Міністер ства освіти з проханням щось змінити. Людей сьогодні набагато більше хвилює створення прозорого механізму прийому до вищих навчальних закладів, ніж бали в школі. Введення 12-бальної системи — це пройдений етап у реформуванні української освіти. Сьогодні ми працюємо над створенням мережі незалежних центрів із тестування знань випускників шкіл, для введення єдиного випускного та вступного до ВНЗ іспиту.
Треба ще зауважити, що колишня система оцінювання знань школярів була, по суті, трибальною, а не п’ятибальною — позитивних оцінок для позначення успіхів дітей у навчанні було лише три («відмінно», «добре» та «задовільно»). Вчителів вона не задовольняла, що виражалося в тому, що для розширення діапазону в оцінюванні досягнень учнів споконвічно застосовували плюси й мінуси. І якщо плюсики та мінусики не позначалися в класному журналі, то вони завжди були присутні в робочих блокнотах вчителів.
