Днями колектив Національного ботанічного саду ім. М. Гришка звернувся в нашу газету з листом. В зверненні викладено прохання вчених «не допустити знищення» унікальних колекцій саду — така загроза, на переконання колективу, нависла у зв’язку «з розгортанням господарської діяльності» Свято-Троїцького Іонінського монастиря, що розташовується на території саду. Проблема має історичне підгрунтя. У шістдесятих роках XIX століття неподалік від Києво-Печерської лаври був організований Свято-Троїцький Іонінський монастир, розповів «Дню» замдиректора ботанічного саду з наукової роботи Павло Мороз. У 30-х рр. століття двадцятого після знищення монастиря тут було розбито ботанічний сад, який нині завдяки фундаментальній науковій діяльності отримав статус Національного. У березні минулого року Указом Президента «Про невідкладні заходи з остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики СРСР...» було запропоновано відновити права церков та релігійних організацій шляхом повернення експропрійованого майна. З другого боку, законодавство про природно-заповідний фонд України та про особливості правового режиму майнового комплексу Національної Академії наук не передбачає в заповідних зонах (до яких за статусом належить і ботанічний сад) діяльнoстi, не пов’язаної з наукою, відмітив замдиректора. Відсотків 60 території нинішнього ботсаду свого часу належало монастирю.... Тобто, маємо законодавчу колізію, коли один нормативний акт суперечить другому.
Бачення конфлікту з боку вчених виглядає так. На виконання постанови Президії Академії наук від 25.11.91 центральний ботанічний сад передав Троїцькій парафії Свято-Троїцьку та Костянтинівську церкви. Пізніше, 13 червня 94-го, вийшло розпорядження Київміськадміністрації, яке узаконило передачу культових споруд. Тобто, за словами Павла Мороза, спочатку йшлося тільки про парафію і церкву. Однак у 96-му митрополит Володимир затвердив статут Свято-Троїцького монастиря за адресою саду — Тимірязєвська, 1 — без угоди з дирекцією саду та Академією наук. Парафія ж при цьому зареєстрована на вулиці Кіквідзе. У травні позаминулого року намісник Свято-Троїцького Іонінського монастиря архімандрит Іона звернувся до Президента Академії Бориса Патона з проханням передати монастирю в користування ділянку землі, але Академія на це дозволу не дала. Власне, вилучення земельних ділянок і нерухомого майна у організацій, підпорядкованих НАН, якщо і допускається в «екстрених» випадках, то повинно здійснюватися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Проте останнім часом питання дуже загострилося, оскільки ченці претендують на лабораторний корпус саду — одну з небагатьох уцілілих монастирських будівель, де нині розташовуються три науковi відділи. Господарська діяльність монастиря, за словами П. Мороза, завдає непоправного збитку унікальній колекції саду: будівельне сміття від реставраційних робіт, що проводяться в храмі, викидається на дослідних ділянках; учені не дорахувалися багатьох рідкісних дерев; десятки автомобілів, які в’їжджають, всупереч режиму обмеження кількості транспорту на цій території, розбивають дороги і шкодять деревам. Без дозволу Держархітектурбудконтролю, говорять працівники саду, ченці побудували двоповерховий братський корпус, у зсувній зоні спорудили льох, а при завезенні вантажівкою будівельних матеріалів постраждало кілька метрів живого бордюру. Сміття за тисячами парафіян, стверджує старший науковий співробітник відділу дендрології і парковедення Надія Трофименко, працівникам саду доводиться прибирати самим. Посеред саду колекційних яблунь, там, де колись знаходилося монастирське кладовище, відновлені пам’ятні хрести — при цьому єдиний не лише в колекції ботанічного саду, але і в Україні екземпляр черемхи азіатської було знищено. Всупереч минулорічній постанові екологічної комісії, що зобов’язала монастир ліквідувати несанкціоноване звалище, не допускати самовільного використання земельних ділянок, демонтувати почате будівництво складу і відновити природний ландшафт, господарська діяльність монастиря не затихає.
У всіх країнах світу, нагадує П. Мороз, ботанічні сади вважаються національним надбанням, і турбота про них повинна бути відповідна. Столичний ботсад входить до мережі ЮНЕСКО і асоціації ботанічних садів світу. З урахуванням унікальності цієї науково-дослідної установи і монастир повинен мати особливий статус: учені нічого не мають проти парафіян, однак монастирське господарство повинно бути винесене за територію саду. Секретар відділення загальної біології НАН академік Дмитро Гродзинський ще більш радикальний: «Благородство, проявлене колись працівниками саду (безкоштовне і необмежене в часі користування переданим майном. — Авт. ), може призвести до дисбалансу в самому ботанічному саду. Останнім часом агресивність політики УПЦ Московського Патріархату (в його підпорядкуванні знаходиться Святотроїцький Іонінський монастир. — Авт. ) не знає меж.
У представників монастиря своє бачення ситуації. «Не варто думати, що якщо тут буде тільки парафія, а не монастир, то проблема зникне», — зазначає настоятель монастиря архімандрит Іона. Тим більше, за його словами, говорити про незаконність відновлення монастиря безпідставно хоча б тому, що він існував тут з самого початку.
Монастир, стверджує він, пропонував різні варіанти розв’язання проблеми, в тому числі — викупити необхідний йому корпус або побудувати нову будівлю (за словами працівників саду, чують вони про це вперше. — Авт. ). Це приміщення, за словами керівника справами ієродиякона Климента, має велике духовне значення для монастиря, як і монастирське кладовище, де, за переказами, засновнику монастиря явилася Богоматір. До речі, розбиті надмогильні плити, говорить Климент, свого часу були використані для організації деяких квітників — вони збереглися досі на так званій кактусовій гірці. Про відновлення ж некрополя не йшлося: ченцям, відмічає ієродиякон, важливо було зберегти те, що залишилося від нього після варварського знищення в 50-х роках, і не допустити, щоб відвідувачі саду плюндрували святе місце і почуття віруючих. Будівельне ж сміття — явище тимчасове, говорить він, поки не завершиться реставрація церкви, з цим доводиться миритися. Той факт, що унікальні рослини постраждали через господарську діяльність ченців, стверджує ієродиякон, бездоказовий — жоден із цих випадків офіційно не було зафіксовано.
«Одна з головних умов вступу країн до Євросоюзу, — говорить архімандрит, — не протидіяти передачі церковної власності». У Прибалтиці та країнах Східної Європи все майно вже передане релігійним організаціям, якщо при цьому виникали труднощі, держава знаходила вихід — наприклад, платила церкві оренду за користування приміщенням. Тим більше, за його словами, ченці «не претендують на чуже» — йдеться лише про п’ять гектарів землі. Правда, розташованих у самому «серці» ботанічного саду...
Парадокс: закон — на боці обох учасників конфлікту. Вирішення справи на користь одних і на шкоду іншим іде врозріз як із загальноприйнятими у світі правилами охорони заповідних фондів, так і з дотриманням прав релігійних общин. На боці ботсаду — сили Національної Академії наук, які зазначають, що подібне співіснування в унікальному заповіднику (де нараховується близько 12000 видів, сортів і форм, із яких понад 500 рідкісних і зникаючих рослин, в тому числі реліктових і ендеміків) недопустиме. Вчених підтримують і 46 депутатів, які направили прем’єр-міністру Віктору Януковичу звернення з проханням не допустити розширення монастиря. Права ченців у даний момент відстоює 25 народних обранців — днями керівництву ботанічного саду за зверненням одного із депутатів довелося пояснювати прокуратурі, чому Указ Президента вченими не виконується.
У цілому, останнє слово в даному конфлікті мають сказати юристи. Перш за все, спеціалісти президентської Адміністрації та Кабміну, оскільки йдеться про нормативні документи, що розроблені в цих структурах.
