У Дніпродзержинську врученням нагород, подарунків і грамот завершився перший етап аварійних робіт із відновлення захисних споруд і консервації радіоактивних відходів, що накопичилися внаслідок діяльності Придніпровського хімзаводу.
Починаючи з післявоєнних часів і до 1991 року на цьому надсекретному підприємстві, що обслуговувало потреби ядерного комплексу Радянського Союзу, проводили первинне збагачення уранової руди. Як наслідок, на околицях Дніпродзержинська в 9 хвостосховищах було заскладовано 36 млн. тонн відходів, загальна радіоактивність яких становить 75 тис. кюрі. Ці відходи в часи соціалізму зсипали у баки та яри, часто не переймаючись екологічними наслідками, а в роки незалежності нагляд за захисними спорудами практично зовсім не проводився. Нарешті ситуація набула катастрофічного характеру й постала пряма загроза радіоактивного зараження вод Дніпра, яке за масштабами цілком можна порівняти з Чорнобилем. Через засмічення меліосистеми Дніпродзержинська й невеличкої річки Коноплянки рівень грунтових і поверхневих вод піднявся до критичного, а в захисній греблі хвостосховища «Дніпровське» утворилося 6 промивин, через які радіоактивний бруд поповз руслом Коноплянки до Дніпра. Про справжні розміри лиха можна лише здогадуватися, але власті міста й області змушені були звернутися до Президента. Слідом за цим на аварійні роботи кинули загони МінНС під командуванням заступника міністра Григорія Марченка. 18 листопада до Дніпродзержинська, про що вже писала газета «День», прибув і сам міністр Василь Дурдинець. Стан захисних споруд і задавненість проблеми його вразили. На «латання дір» із резервного фонду Кабміну було виділено 2,3 млн. грн., а роботи у Дніпродзержинську генерал узяв під свій особистий контроль. Заразом він висловив докори міським властям, які знайшли гроші на ремонт центру до 250-літнього ювілею, але занапастили меліосистему міста.
Минулої суботи на нараді, що відбулася на Придніпровському хімзаводі, Василь Дурдинець підбив підсумки місячної праці. Для зниження рівня вод і поліпшення їхнього стоку було прочищено понад три кілометри каналів меліосистеми, 1,3 км русла Коноплянки. Із зони робіт вивезено тисячі тонн мулу й сміття, зрубано понад 800 дерев і 12 тис. квадратних метрів очерету. Засипано промивини в захисній греблі хвостосховища «Дніпровське», а також створено захисний шар грунту на радіоактивних відходах хвостосховища «Західне», що пролежали просто неба з початку 50-х. Лише тепер представники преси почули, що відвали, якими місяць тому ходив генерал Дурдинець із почтом, випромінювали від 1100 до 2500 мкр/год., а в деяких місцях дозиметри показували й 6000 за норми 30 мкр/год. Радіоактивний пил iз відвалів розносився вітром по всьому місту, а в зоні сильного забруднення опинилася сусідня залізниця. Тепер мер Дніпродзержинська Василь Швець запевняє, що створено безпеку з гарантією років на 50. Звичайно, за умови, що на хвостосховищах не будуть порпатися «мисливці» за брухтом...
Проте роботи на захисних спорудах, під які заплановано ще 10 млн. грн., триватимуть не лише наступного року, а й, судячи з усього, в найближчому майбутньому. Як повідомив на нараді директор жовтоводського НДІ промислової технології Юрій Кошик найбільше занепокоєння у фахівців викликав стан уже згаданого хвостосховища «Дніпровське», де заскладовано 11,7 млн. тонн відходів і з загальною радіоактивністю 33 тис. кюрі. Вище цього хвостосховища розташовані відстійники комбінату, що сприяє підвищенню рівня грунтових вод і їхньому стоку з радіонуклідами в ріку Коноплянка. Буріння свердловин, сказав Юрій Кошик, засвідчило, що захисні споруди «Дніпровського» почнуть руйнуватися, якщо рівень вод підніметься всього на 3—4 метри. Стежити за цим треба постійно, інакше знову виникне загроза зараження Дніпра.
Хоч би що там було, а, на думку директора НДІ, радіоактивні відходи з «Дніпровського» треба терміново перенести на інше місце. Обсяг цих робіт — гігантський. Для них потрібно щонайменше 250 млн. грн. (за іншими оцінками до 700 млн. грн.), й розраховані вони на 25 років. Перевозити відвали слід дуже обережно — інакше не уникнути лиха. Вартість цих робіт можна частково компенсувати на 100 млн. грн., якщо попутно ще раз переробити урановміщуючу породу на виготовлення твелів для українських атомних електростанцій. Перенести радіоактивні відходи з «Дніпровського», вважає Юрій Кошик, можна на хвостосховище «З».
Проте цей план, усім добрий для дніпродзержинців, навряд чи обрадує їхніх сусідів, оскільки хвостосховище «З» міститься майже на околиці Дніпропетровська. Від радіоактивного забруднення в цих місцях і без того багато років страждали жителі селищ Карнаухівка і Таромське. Ще в роки перебудови про «отруєні» колодязі та землю багато писала місцева преса. І, напевно, проекти перепоховання однієї третини радіоактивних відходів Дніпродзержинська сьогодні можуть викликати широкий суспільний резонанс.
