Сьогодні голова Держдуми Росії Борис Гризлов зустрічається з головою Верховної Ради Володимиром Литвином, Президентом України Леонідом Кучмою та прем’єр-міністром Віктором Януковичем, главою Адміністрації Президента Віктором Медведчуком. Російський спікер має намір ініціювати в Києві українсько-російську міжпарламентську групу для розвитку Єдиного економічного простору (ЄЕП). У інтерв’ю «Дню» перед вильотом до Києва Б. Гризлов називав «надто емоційною» увагу засобів масової інформації як в Україні, так і в Росії до конфлікту навколо острова Тузла.
Проте посттузлинський синдром у нинішньому українському політикумі настільки сильний, що питання ратифікації угоди про Єдиний економічний простір України, Росії, Бі лорусі та Казахстану, яке Гризлов, імовірно, порушуватиме, у Верховній Раді ще практично і не виникало. Чи не за цим приїжджав до Києва минулого тижня і виконавчий секретар СНД Юрій Яров?
Ратифікація угоди про вільну торгівлю в рамках СНД наблизить створення Єдиного економічного простору між Україною, Росією, Білоруссю та Казахстаном, заявив у понеділок український прем’єр, немовби підбиваючи підсумки переговорам з функціонером від СНД. «Ми чекаємо, і наші партнери це розуміють (я маю на увазі Росію), ратифікації угоди про вільну торгівлю, — сказав прем’єр і додав — щойно її ратифікують, ми матимемо можливість робити крок за кроком, розширюючи регіональну співпрацю і наближаючись до мети — створення Єдиного економічного простору». Цікаво, що при цьому Віктор Федорович ані словом не обмовився про можливості ратифікації цієї угоди Україною.
Тим часом практика відносин із промоутером ЄЕП — Росією час від часу подає сигнали, протилежні поняттю вільної торгівлі. 20 лютого, коли віце- прем’єри «четвірки» країн СНД на засіданні в Мінську затверджували «техзавдання» із підготовки понад 100 галузевих угод для створення ЄЕП, вони були свідками вкрай жорстокої «газової» російсько-білоруської кризи, що морально торпедувала і російсько-білоруський «Союз», і ЄЕП четвірки (президент Білорусії Олександр Лукашенко навіть не прийняв учасників переговорів). Проте в ході зустрічі з’ясувалося, що Казахстан і Росія вже подали угоду про формування єдиного економічного простору на ратифікацію до національних парламентів, а Білорусь має намір зробити це найближчим часом. Учасники зустрічі, немов відмовившись від всієї інформації, яка їм цими днями надходила, висловлювали надію, що угоду про ЄЕП ратифікують у всіх чотирьох країнах у першому півріччі 2004 року.
Тими самими днями в Україні з’явилися симптоми чергової торгової «війни» з Росією. Міністерство промислової політики України заявило, що має намір найближчим часом ініціювати обмежувальні заходи стосовно імпорту російських товарів, які були б адекватними заходам Москви із обмеження поставок на російський ринок української металопродукції. Про це заявив міністр промполітики Олександр Неустроєв. Він вважає, що «введення точно таких самих обмежень і санкцій із боку України на поставку певної групи російських товарів, та й не тільки російських товарів — це нормальний ринковий механізм, і це нормальний протекціонізм держави із захисту інфраструктури власного ринку». Так міністр прокоментував ситуацію з введенням Росією вперше з початку цього року квот на поставку українських неіржавіючих труб (4,2 тис. тонн), а також пролонгацію на 2004 рік загальної торішньої квоти на імпорт українських труб (715 тис. тонн). Він також відзначив необхідність продовження переговорного процесу з Москвою, але зауважив, що «вельми великим оптимістом у цьому питанні, напевно, бути не потрібно».
Не є таємницею, що песимістична позиція стосовно вільної торгівлі з Росією, попри підписання низки загальновідомих договорів, сьогодні в Україні вельми поширена. Керівник Центру європейських і міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Шевченка Григорій Немиря, наприклад, вважає, що двох інтеграцій у держави бути не може. У інтерв’ю Україна.Ru експерт висловив думку, що Україні необхідно якнайшвидше вирішити для себе питання, у який бiк рухатися. «Створення ЄЕП нагадує створення СНД, — відзначає вчений. — Співдружність уже перетворюється на дах, який не має підмурка». На думку Немирі, для учасників ЄЕП, i особливо України, важливіший процес, а не результат. Тому що результат серйозно суперечить стратегічній меті України — євроінтеграції.
