У селищі Озерному під Житомиром виник конфлікт: громадській організації Жіночому інформаційно-консультаційному центрові (ЖІКЦ) пропонують повернути частину приміщення, яке вона зараз орендує. Її президент Ірина Бабенко переконана, що через це більшу частину роботи організації буде згорнуто.
Майже вісім років тому центр отримав від Новогуйвинської селищної ради (Озерне на підвідомчій їй території) в оренду на десять років двоповерхову будівлю колишнього дитячого садка — аварійну, за офіційним висновком. На сьогодні із 720 кв. м відремонтовано перший поверх і половину другого, відновлено електромережі, водопостачання, сантехніку, обладнано автономне електричне опалення (для половини будівлі) тощо. За ці роки приміщення активно використовували: згідно з інформацією, наданою «Дню» Іриною Бабенко, різнобічну підтримку організації, зокрема фінансову, медичну, а ще професійну підготовку, отримали понад 120 жінок, близько 40 чоловіків і понад 20 дітей, які стали жертвами торгівлі людьми і насильства. У реінтеграційному центрі «Євгенія», заснованому організацією, знайшли прихисток понад 60 жінок, що зазнали жорстокої експлуатації на закордонних заробітках або на батьківщині. Близько двох тисяч жінок, які потрапляли у складні стресові ситуації, отримали допомогу психологів центру. Крім того, центр ініціював проведення загальноселищної толоки з прибирання сміття, віднайшов кошти на кілька спортивних майданчиків для сільських шкіл Житомирського району, залучав до різних проектів місцевих жителів і надавав їм допомогу. З минулого року започатковано новий проект «Розвиток економічних можливостей жінок малих містечок і сіл», який орієнтовано на місцеву громаду. Уже закуплено обладнання для шевського цеху, де молоді дівчата й жінки, зокрема з Озерного, учаться виготовляти серветки, скатертини, наносити на них вишивки.
Проте правдою є й те, що повністю дати лад орендованій будівлі не вдалося, тому половина другого поверху досі не відремонтовано через нестачу коштів: різко подорожчали комунальні послуги, та й з міжнародними грантами стало складніше.
Два роки тому виникла ідея «підселити» до центру селищну медичну амбулаторію. Таке рішення було обгрунтоване низкою об’єктивних причин. Озерне, яке колись було повноцінним військовим містечком навколо авіаполку реактивних бомбардувальників, після великого скорочення Військово-Повітряних сил та інших частин перетворилося на цивільне. Як пояснив «Дню» Новогуйвинський селищний голова Валерій Гарбуз, місцева громада володіє лише поодинокими будівлями, зокрема й колишнім дитсадком, деякими з колишніх армійських об’єктів. Житло та інфраструктуру військові готові передати, але не в належному стані. Мовляв, не мають коштів. З цієї ж причини і місцева громада не поспішає брати на себе обтяжливий клопіт. (Це проблема практично всіх колишніх військових містечок в Україні. — Авт.). Звідси й складнощі з приміщеннями для тієї ж амбулаторії, площі для якої Житомирська районна лікарня орендує у військових і яка справді працює в поганих умовах.
Щодо надання їй кращих апартаментів (згадується той же ЖІКЦ) у різні інстанції звернулася рада ветеранів гарнізону, зібрано близько чотирьох сотень підписів мешканців Озерного (Ірина Бабенко, утім, стверджує, що принаймні кілька десятків з них не є справжніми). Однак, говорить селищний голова, пристосування під амбулаторію навіть першого поверху будівлі, яку орендує центр пані Бабенко, може коштувати набагато більше, ніж ремонт того приміщення, де медики працюють зараз (у цифрах це приблизно 1,5 і півмільйона гривень відповідно). А у військових варто пошукати інші приміщення для оренди під цей заклад.
Голова Житомирської райдержадміністрації Андрій Кулик у розмові з «Днем» спочатку наполягав, що ЖІКЦ має звільнити перший поверх будівлі, яку займає. Аргумент: для амбулаторії потрібне пристойне приміщення, а ЖІКЦ здебільшого працює на рівні області й країни, а не з громадою Озерного. Проте після візиту на об’єкт Кулик дещо змінив думку. Наразі районна влада та селищна рада збираються звернутися до військових, щоб орендувати для амбулаторії краще приміщення, а питання судового позову до ЖІКЦ щодо зміни умов оренди поки відклали. На перший погляд, здоровий глузд узяв гору. Однак гарантій, що конфлікт залагоджено, немає.
Ірина Бабенко розповіла «Дню», як ЖІКЦ співпрацює з українськими жіночими організаціями у світі та наскільки успішною є ця взаємодія в цій ситуації. Жіночий інформаційно-консультаційний центр є партнером мережі жіночих організацій України у сфері боротьби з торгівлею людьми, які об’єднала Міжнародна організація з міграції. Наш центр також є асоційованим членом усеукраїнської організації «Жіночий консорціум України». Основні теми співпраці цих громадських структур — гендерна рівність, запобігання насильству в сім’ї, протидія дискримінації жінок у всіх сферах життя, зокрема таких, як робота, політика, громадська діяльність. ЖІКЦ є членом Усесвітньої організації жіночих притулків. 2008 року на спеціальне запрошення я представляла наш центр на Всесвітній конференції українських жіночих організацій в місті Едмонтон (Канада). Там я побувала на фестивалі української культури, який організувала українська діаспора в Канаді. На ньому я познайомилася з лідерками місцевих українських організацій», — розповіла Бабенко.
За словами президента ЖІКЦ, співпраця з цими організаціями особливо не склалася, оскільки «їх цікавила діяльність у сфері розвитку в нашій країні української мови, збереження традицій, культури, мистецтва». Але, уважає Бабенко, можливість співпраці з діаспорою, безумовно, є. «Українська діаспора в Канаді має великий досвід у розвитку соціальних підприємств на базі громадських організацій. Вона могла б посприяти нашому центрові та іншим подібним структурам в Україні освоїти цей досвід», — підсумувала Ірина Бабенко.
