Є події, які сміливо можна назвати епохальними. До таких, безумовно, можна зарахувати і шосту перемогу поспіль на чемпіонатах з легкої атлетики донецького стрибуна з жердиною Сергія Бубки, яку він здобув в Афінах.
І навіть не в тім річ, що саме по собі таке досягнення є унікальним. Видатних спортсменів, які мають найрізноманітніші рекорди, досягнення й успіхи, чимало. А Сергій Бубка - один.
Шість чемпіонатів - це чотирнадцять років життя. І одразу після перемоги в Гельсінкі, коли 19-річний Сергій виборов перший чемпіонський титул, він став безперечним лідером у своєму виді.
І з того часу перед кожним змаганням Бубці заздалегідь віддавали перемогу. Ризику помилитися майже не було. Надто велика вже була перевага донеччанина над усіма суперниками. За цей час він побив 35 світових рекордів. От тільки з Олімпіадами йому не щастило фатально. Лише в Сеулі 1988 року Сергій став чемпіоном. Перший шанс стати переможцем Бубка втратив 1984 року, коли країни соціалістичного блоку бойкотували Ігри в Лос-Анджелесі. А 1992 року не виконав кваліфікацію в Барселоні. В Атланті-96 Бубку підвела травма "ахіла".
Здавалося б, спортивна кар'єра атлета на цьому закінчена. Насправді, лікувався довго і наполегливо. Що й казати, коли своє улюблене творіння - традиційний турнір в Донецьку "Зірки жердини" - в січні Бубка змушений був пропустити.
І здавалися фантастикою слова 33-річного атлета, сказані у лютому: "Я готуюсь до світового чемпіонату. Хочу стрибати до 2000 року. Не люблю робити прогнозів. Проте насправді хочу стрибнути на 6.20".
Та плинув час, а про Бубку не було чути. Його результат 5 м 61 см наприкінці липня не віщував Сергієві нічого хорошого.
До того ж, була ще одна проблема - психологічна. Адже стрибки з жердиною - це вам не штовхання ядра. Штовхнув - не штовхнув, нічого страшного. А тут кожного разу падати з шестиметрової висоти... І "залізний" Сергій Бубка признався, що йому заважає звичайний страх дістати нову травму. Страх на рівні підсвідомості.
Одно слово, уперше за багато років Бубка виходив на старт не в ролі фаворита. Навпаки, він здавався багатьом таким собі "дідусем", який вже вийшов у тираж.
І насправді, у кваліфікації він взяв 5 м 70 см (дитячий для себе бар'єр) лише з другої спроби. А перший стрибок у фіналі підтвердив, здавалося, найгірші побоювання. Сергій ніяк не міг зібратися з духом і стрибнути. Потім, коли час, відведений на спробу, вже наближався до кінця, він зробив її, але навіть не долетів до планки.
І тут, мабуть, Сергій розізлився на себе. Він мобілізував всю волю і подолав 5.70, а потім зрештою і 5.91. Але росіянин Максим Тарасов бере 5.96. Тепер, щоб стати чемпіоном, Сергію треба було здолати 6.01. Космічна, за нинішніх часів, висота. Але він вже ловив момент. Його вже неможливо було зупинити. І він упевнено подолав 6.01.
Бубка переміг свій страх, він переміг себе, а перемогти партнерів - це було вже дрібницею.
На чемпіонаті світу в Афінах не було встановлено жодного світового рекорду. Але рекорд мужності й довголіття Бубки побити навряд чи вдасться у найближчий час. Хіба що він виконає свою обіцянку і стрибне на 6.20 (його ж світовий рекорд - 6.14). А ми знаємо, що слова в Сергія не розходяться з ділом.
