У галереї «Арт-блюз» на Андріївському узвозі відкрилася виставка родини художників-керамістів Козаків.
«День» свого часу вже писав про цю родину, де і батьки, і діти (син і дочка) одержимі своїм ремеслом; власне, в галереї проходить перша виставка, що дає більш-менш повне уявлення про цю працелюбну родину.
Вази і блюда, статуетки серйозні і гротескові, люди і тварини, форми реалістичні і абстрактні, свого роду керамічні «картини» в рамках — кожен із Козаків працює в своєму напрямкові, у своїй манері, але разом вони незмінно виходять на єдиний результат. І цей результат — затишок. На цій виставці затишно, комфортно, і це — безперечна ознака загального стилю, що об’єднує чотирьох керамістів. Цей стиль можна назвати салонним; іншими словами, Козаки і загалом, і зокрема працюють на салон. Тобто створюють те саме середовище життєвого комфорту, в якому немає особливих шедеврів мистецтва — бо шедевр якраз бентежить, роздратовує, одним словом, дискомфортний, — але в такому середовищі доречні милі витребеньки, сувеніри, статуетки, які споглядає око втомленого обивателя.
І в цьому немає нічого поганого: Козаки ж і не претендують на відкриття якихось нових обріїв, на прориви у своїх заняттях у мистецтві кераміки. Вони роблять свою щоденну справу, відповідають запитам салонної публіки — сиріч того самого середнього класу, чи говорячи більш старообразною мовою, дрібної та середньої буржуазії, який (яка) для будь-якого суспільства — надія й опора. Так що ремесло, тим більше ремесло таке затишне — запитане не так навіть культурно, як соціально. І це добре!
