Нещодавно на полицях книгарень з’явилася унікальна книга вибраного Василя Стуса. Разом із видавництвом «Факт» упорядник «Палімпсестів» Дмитро Стус пропонує власний погляд якщо не на осмислення, то, принаймні, на неабстрактне відчування непересічної постаті свого батька й не приховує глибокої приватності свого бачення. Дещо більше шляхів для неродинної суб’єктивації Поета лишає не менш унікальний прецедент: компакт-диск «Живий голос Василя Стуса». Це вишукано-стримане втілення частинки творчості, підтримане меценатами Віктором та Катериною Ющенками, було презентоване днями Гуманітарним центром імені поета в Державному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
Реставрація голосу поета — шлях до реставрації пам’яті народу; поза замуленим пафосом офіціозу — до збагачення пам’яті бодай невеликої спільноти, об’єднаної прагненням мати честь називатися нацією. На диску голос настільки живий, що здається неймовірно реальним торкання межі. Мужній — аж до потойбіччя — тембр відсторонено пророче й водночас дошкульно глибоко зачіпає непроговорювані сплетіння нервів, думок, кровi. Поряд закомпоновано «жіночі» трактування: пісні на тексти Стуса у виконанні сестер Тельнюк, проникливе декламування артистки Галини Стефанової… Вірш-переклад з Кіплінґа, присвячений синові, — наче потиск руки в міжчассі — у виконанні Дмитра Стуса…
Нині неактуально дошукуватися декларацій та гасел — «забронзовілих» ярликів, до яких привчила нас ідеологічна машина минулого. У пошуку орієнтирів хочемо бачити Людину, її перевірені часом і публічністю чесноти. Василь Стус. Поет. Громадянин. Батько. Коханий. Перевірений часом зразок і взірець епохи…
