Учасники форуму лідерів студентських профспілкових організацій «Студентство за майбутнє України», який пройшов у середу, висловилися проти використання молоді окремими політичними силами у своїх політичних цілях, хоч і не опиралися поверненню ув’язки стипендії з мінімальною зарплатнею.
З часів «голодної революції» на центральній площі столиці це чи не єдиний слабкий протест українського студентства, котре останнім часом поволі приручається й використовується державою. 1990-го студенти домагалися зняття комуністичного уряду Віталія Масола й проведення реформ, закликали до демократії та поваги прав людини. Сьогодні лідери молодіжного руху воюють між собою за ролі у вигаданій урядом грі в молодіжний парламент. І уподібнилися шахтарям, котрі гуркотять касками по асфальту, страйкуючим учителям, атомникам, яких уже примусили забути про те, що людина — це звучить гордо, спростивши їхні потреби до однієї: «Їсти!»
У такі ж осінньо-холодні дні вісім років тому молоді люди йшли на Хрещатик, щоб хоч у квадраті наметової загорожі відчути дух свободи й нескореності. Сьогодні вони мовчать, зазнаючи приниження з боку влади. Схоже, студентством кінця дев’яностих «обрано» іншу свободу — «свободу» мовчання...
№188 02.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
