Карта Російської Федерації, на якій позначені регіони, де відбуваються протести проти скасування пільг, виглядає майже суцільним масивом — регіонів, у яких не протестують, практично не залишилося. Проте вже з’явилися регіони, у яких пішли на скасування рішення про пільги й повертають пенсіонерам їхні можливості... Коли відбулася перша маніфестація пенсіонерів — у підмосковних Хімках, — навряд чи хтось міг уявити собі, що мова піде про масовий економічний і політичний рух, учасники якого вимагатимуть не тільки повернення пільг, але й відставки уряду Михайла Фрадкова. До того ж до пенсіонерів приєднуються не тільки представники опозиційних політичних партій і профспілок, але й, скажімо, студенти, які в одному з російських міст умовляли дідусів і бабусь не сплачувати за проїзд у громадському транспорті...
Чому російське керівництво виявилося неготовим до ситуації, яка склалася в країні? Коли готували скасування пільг, на телебаченні йшло роз’яснення сутності «монетизації», з якого ніхто нічого не міг зрозуміти, окрім того, що «буде краще». Депутати Державної думи зараз говорять, що вони не встигли розібратися в сутності запропонованого законопроекту, бо уряд вимагав якнайшвидше його ухвалити. І в цій ситуації стало очевидним, наскільки небезпечною є деградація російського державного організму. Президенту запропонували досить прогресивне рішення про необхідність скасування численних пільг, існування яких зовсім не сприяло економічному розвитковi країни. Однак сама процедура скасування виглядала не бездоганною, про це говорили на стадії підготування законопроектів. Було незрозуміло, наскільки реально зможе пенсіонер прожити, коли в нього відберуть пільги, що буде із проїздом людей у транспорті, дешевими ліками та іншими важливими сторонами життя літніх людей. Якби в Росії існувала законодавча влада, вже в нижній палаті парламенту автори закону зіштовхнулися б із серйозною експертизою свого документу. Однак слухняна Державна дума проштампувала закон без жодних серйозних сумнівів. Далі би він пішов на розгляд у верхню палату — Раду Федерації. Якщо б там засідали представники регіонів, вони б, звичайно, почали захищати власні інтереси й думати, наскільки реально скасувати пільги і втримати соціальний мир водночас. Однак Путін змінив порядок формування верхньої палати, й тепер у ній засідають залежні від Кремля чиновники. Рада Федерації також схвалила документ без вагань. По телевізору провели широкомасштабну пропагандистську кампанію — до речі, її відновили й цими днями. А у результаті зіштовхнулися із найбільш масовим протестом за весь час путінського правління. Протест цей достатньо обґрунтований — у багатьох регіонах країни пенсіонери просто усвідомили: схема схемою, а їм немає на що жити... До того ж — вічне сподівання, що держава прогодує. Однак до цього я б ситуацію не зводив. Цей протест віддзеркалює не тільки небажання пересічного російського громадянина погоджуватися із тим, що він більше не живе в державі, яка дбає про кожний його крок, але й неефективність державної машини як такої. У Москві люблять говорити, що головною метою російського президента є побудова ефективно працюючої вертикалі влади. Тепер можна сказати — вихолощуючи політичне життя та роблячи все можливе, щоб позбавити його будь-якої альтернативи, адміністрація Путіна створила неефективну вертикаль без жодних елементів «підстрахування». Тому історія із скасуванням пільг може виявитися лише початком серйозних політичних проблем другого терміну Володимира Путіна.
Історія із пільгами має стати серйозним уроком для нового українського керівництва. В Україні пільг не менше, ніж у Росії, і ніхто досі їх не скасовував. Відміна цих пільг є очевидним завданням будь-якої влади, яка збирається проводити економічні перетворення чи взагалі просто дбає про майбутнє країни — не варто нагадувати, що і в Україні величезна кількість пільг не сприяє розвиткові багатьох галузей економіки. Разом із цим надія на державу в Україні розвинута не менше, ніж у сусідній країні. І, враховуючи, що й без цього достатня частина населення із підозрою сприймає наміри нової влади, рішення про скасування пільг може стати поштовхом до масового руху протесту та призвести в результаті до справжньої революції. Саме тому російський досвід має бути нами врахований: скасування пільг — так, і якнайшвидше. Але грамотне, компетентне скасування, забезпечене широкою громадською дискусією, експертизою в парламенті та Рахунковій палаті, необхідними консультаціями між центром і регіонами, між владою та профспілками — тобто усім тим, що виявилося зайвим у Росії...
ПРЯМА МОВА
Володимир ПУТІН, президент Росії:
— Після розвалу Радянського Союзу в нас почалися проблеми з економікою і соціальною сферою... І, на жаль, водночас почали приймати рішення щодо розширення кількості різних пільг. Держава, по суті, прикривала свою неспроможність у сфері економіки та соціальній сфері, декларуючи ті чи інші пільги, насправді не виконуючи їх або повністю, або частково... За загальними цифрами понад 50% населення Російської Федерації до останнього часу було віднесено чинним законодавством до категорії пільгових громадян. Це що означає? Що решта, половина, навіть менша частина, повинна була це все оплачувати... Усілякі субсидії та інші кошти, що спрямовуються з бюджетів усіх рівнів, ситуацію не виправляли і виправити не могли, бо їх, по-перше, було абсолютно недостатньо, а по-друге, як завжди в таких випадках буває, витрачалися вони вкрай неефективно. Тому мотиви прийняття подібних рішень Державною думою й урядом зрозумілі. Питання в тому, яким чином їх реалізують на практиці? І, мені здається, що й уряд, і керівники регіонів усе ж таки до кінця не виконали те завдання, про яке ми говорили, а саме — ми говорили про те, щоб, приймаючи такі рішення, ми не погіршили становище людей, які все ж таки потребують допомоги з боку держави.
17 січня, Regions.ru)
