У кінці минулого тижня Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings змогло підвищити пріоритетний незабезпечений рейтинг Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з рівня «B+» до «BB-» і виключило його зі списку Rating Watch «Негативний». «Підвищення рейтингу зумовлене тим, що державний бюджет передбачає гарантії з існуючої заборгованості «Нафтогазу» перед нерезидентами» (у розмірі до 12 млрд. грн. за єврооблігаціями компанії на $500 млн. з погашенням в 2009 році. — Авт. ), — вказується у прес-релізі агентства. У ньому також зазначається, що рейтинг зворотності активів НАК підтверджений на рівні «RR4».
Щоправда, у зв’язку зі збереженням невизначеності щодо поточної та майбутньої фінансової позиції компанії довгострокові рейтинги дефолту компанії у іноземній і національній валюті, залишаються під спостереженням у списку Rating Watch з поміткою «Негативний». Але з урахуванням закладеної до бюджету державної гарантії з існуючого боргу «Нафтогазу», Fitch вважає, що власники облігацій, швидше за все, погодяться знову не робити кроків з технічного дефолту. Саме тому рейтинг компанії виключений зі списку Rating Watch «Негативний». Після появи в держбюджеті 2008 держгарантій за зобов’язаннями «Нафтогазу» котирування його єврооблігацій виросло до 97,5% від номіналу, тоді як в період невизначеності через можливий дефолт і листопадових заяв колишнього керівництва НАК у зв’язку з конфліктом із Державною податковою адміністрацією вони опускалися до 90% від номіналу.
Думається, вплинуло на перегляд рейтингу «Нафтогазу» і заява НАК, що прозвучало два дні тому про те, що компанія за підсумками 2007 року сплатила 13,3 мільярда гривень податків і зборів до держбюджету України, перевиконавши план на 13,1% і погасивши частину боргових зобов’язань за минулі роки. Більше того, при переході влади в компанії до нового її голови Олега Дубини підписаний протокол про те, що прибуток «Нафтогазу» за дев’ять місяців 2007 року становить 1,5 мільярда гривень. Але в останній заяві компанії зазначається, що податковий прес на підприємства, що забезпечують поставки газу українським споживачам (підрозділу НАК «Нафтогаз Україні» та ЗАТ СП «УКРГАЗ-ЕНЕРГО») протягом 2004—2007 років постійно зростав, унаслідок чого їхня частка в податкових надходженнях до держбюджету зросла з 8% до 12,7%. Це, вказується в заяві, гальмує розвиток галузі. Компанія вимушена скорочувати інвестиції у видобуток і переробку природного газу, а також у розвиток української газотранспортної системи. Цікаво прослідкувати динаміку зростання податкового навантаження на «Нафтогаз України». Якщо в 2004 році воно становило 5,7 мільярда гривень, то 2005 року (прем’єр-міністр Юлія Тимошенко) зросло вдвічі — до 11,3 мільярда. 2006 року НАК разом з «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» сплатив до бюджету 18,7 мільярда, а 2007 р.— 21 мільярд гривень. Як бачимо, найрізкіший стрибок був 2005 року. І саме тоді голова «Нафтогазу» Олексій Івченко обіцяв журналістам назвати головного ворога своєї компанії, натякаючи при цьому, що ним є саме прем’єр-міністр, що заклала до бюджету таку непосильну для холдингу ношу.
Щоправда, скандали навколо «Нафтогаза» почалися задовго до цього, мало не від самого народження холдингу, хресним батьком якого був Ігор Бакай, який нині ховається в Росії. Прийшовши нині до влади, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко не без підстави стверджує, що попереднє керівництво Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та всієї енергетичної галузі призвело своїми діями компанію до кризової фінансової ситуації. «Компанія перебуває на межі банкрутства та не має затвердженого балансу газу на рік», — заявила вона вже 2 січня, тобто всього за декілька днів після ухвалення бюджету на 2008 рік і оголосила про намір створити спеціальну комісію з надзвичайними повноваженнями з перевірки фінансового становища «Нафтогазу України», щоб виявити, хто довів компанію до стану практичного банкрутства. «Я і сама як прем’єр буду постійно тримати руку на пульсі, щоб «Нафтогаз» повернути до нормальної роботи, щоб до цієї компанії була довіра інвесторів і щоб забезпечити безпеку нафтогазової системи України», — сказала вона і не виключила, що за допомогою штучної процедури банкрутства «Нафтогазу» українську газотранспортну систему планували передати «сумнівним компаніям». За її словами, для збереження компанії уряд готовий здійснити санацію підприємства за рахунок прямих бюджетних асигнувань, а також надати систему необхідних пільг. Запам’ятаймо ці слова...
Можна не сумніватися, що прем’єр не забариться прокоментувати заяву Fitch Ratings як результат своїх блискавичних і ефективних дій. Але, схоже, належачи до покоління вісімдесятників, Тимошенко добре засвоїла тогочасну методологію комсомольської еліти, яка полягала в тому, щоб створювати проблеми, а потім успішно їх вирішувати та отримувати відповідні нагороди. Нагадаємо, що основні борги, які сьогодні дійсно завели «Нафтогаз» у скрутне становище, виникли саме за її правління. У листопаді 2005 року «Нафтогаз Україні» залучив довгостроковий кредит у Standard Bank London (Велика Британія) на $200 мільйонів. У грудні того ж року DEPFA Investment Bank Limited (Кіпр) видав цій компанії кредит ще на $220 мільйонів. У березні 2005 року Deutsche Bank відкрив «Нафтогазу Україні» кредитну лінію на суму близько двох мільярдів євро для реалізації міжнародних проектів компанії та незабаром виділив їй двоє траншів по $300 мільйонів з цієї кредитної лінії.
Змінивши Тимошенко біля урядового керма, Юрій Єхануров був шокований станом «Нафтогазу» так само, як сьогодні Юлія Тимошенко. Але він, мабуть, добре розумів, що заявами про викриття справи не поліпшиш, і робив усе можливе, щоб підтримати імідж провідної компанії країни на високому рівні. 19 березня 2006 року він називає передвиборним базіканням заяви про можливе швидке банкрутство «Нафтогазу України».
Тимошенко, як ми бачимо, нічого не приховує від свого народу і хоч опосередковано, але все-таки звинувачує в усьому своїх попередників — уряд Віктора Януковича. Тим часом на сайті Партії регіонів можна ознайомитися з протилежною точкою зору — порівняльним аналізом проекту держбюджету на 2008 рік, розробленого урядом Януковича, та бюджету, ухваленого за поданням уряду Тимошенко. Рентна плата за видобуту нафту, природний газ і газовий конденсат, а також транзит нафти, нафтопродуктів і газу українською територією, згідно з чинним сьогодні бюджетом, зросла на 1,9 мільярда гривень. При цьому найбільший приріст оподаткування — на 990 мільйонів гривень — дає зростання оподаткування транзиту природного газу, що дуже сильно обмежує можливості дочірньої компанії «Нафтогазу» — «Укртрансгаз» із капіталовкладень у ремонт і модернізацію газотранспортної системи України. Крім того, це зростання податкового навантаження, враховуючи також підвищення вартості технологічного газу для «Укртрансгазу», негативно позначається на рентабельності компанії й уперше робить її роботу збитковою. Одночасно збільшення рентної плати на видобуток газового конденсату робить збитковою також і дочірню компанію «Укргазвидобування». Екс-міністр палива та енергетики, народний депутат Юрій Бойко зазначає у своїй заяві, що «свідоме доведення до банкрутства ДК «Укргазвидобування» має на меті тіньову приватизацію газовидобувної галузі України. Крім того, Бойко зазначає, що закон про держбюджет на 2008 рік зобов’язує «Нафтогаз України» цього року перерахувати до спеціального фонду держбюджету надані раніше розстрочки податкових зобов’язань на 1,5 мільярда гривень. При цьому уряд вирішив зберегти на існуючому рівні (686 грн. за 1000 кубометрів) ціну газу для підприємств комунальної енергетики, хоча його собівартість для «Нафтогазу» 2008 року, як випливає з цього аналізу, буде складати близько 1300 гривень. Таким чином, збитки компанії тільки на одній тисячі кубометрів складатимуть понад 600 гривень. У результаті загальні непокриті збитки НАК від постачання імпортного газу підприємствам теплокомуненерго наблизяться до 5,7 мільярда гривень. Щоб їх компенсувати, в загальному Фонді держбюджету передбачено 1,99 мільярда гривень. Ще 2,34 мільярда закладено у спецфонді, який традиційно формується за рахунок таких негарантованих прибутків, як надходження від приватизації. Враховуючи, що план прибутків від приватизації було виконано за весь час існування незалежної України лише раз (за рахунок продажу «Криворіжсталі»), перспективи отримання «Нафтогазом» коштів зі спецфонду бюджету, вказує Бойко, є малоймовірними. Він також зазначає, що в будь-якому разi непокритими залишаються ще понад 1,3 мільярда гривень збитків «Нафтогазу», та робить висновок про те, що всі три основнi види діяльності цієї компанії — транзит, видобуток вуглеводнів на території України та реалізація газу споживачам — будуть збитковими. Екс-міністр звинувачує уряд Тимошенко в тому, що ухвалений «Демократичною коаліцією» держбюджет не дозволить НАК своєчасно обслуговувати кредитні зобов’язання та оплачувати імпортний газ, а отже, ще й у тому, що таким чином створено умови для дефолту та банкрутства «Нафтогазу України» 2008 року.
Сьогодні неважко передбачити, хто вийде переможцем у цій суперечці. Адже наведений нами порівняльний аналіз можна і замовчати. А ось в тому, що висновки вищеназваної комісії з надзвичайними повноваженнями стануть широко відомі, можна не сумніватися. Не виключено також, що наш креативний прем’єр зуміє піднести їх у вигі дному для себе світлі. Приблизно так само, як вона нещодавно розповідала про «жахливі» зловживання під час продажу та купівлі автомобілів минулим урядом, що насправді виявилося, м’яко кажучи, явним перебільшенням. Тут можна пригадати також нещодавні заяви прем’єра про відсутність газу в підземних сховищах країни. Але не пізніше п’ятниці ці заяви були дезавуйовані публікацією балансу природного газу, в якому передбачається відібрати з ПЗГ 11,4 мільярда кубометрів.
Тим часом Тимошенко відома не тільки як чудова піарщиця, а й ще і як рішучий керівник, що вміє визнавати помилки. Так що у неї є ще і можливість підкорегувати нафтогазовий бюджет, чим вона може принести користь не тільки собі, а й усій країні, для якої банкрутство найбільшого бюджетоутворюючого підприємства — «Нафтогаз України» — буде не тільки шоком, а й і серйозним ударом.
