«Дорожня карта» передбачає оголошення перемир’я палестинцями, виведення ізраїльської армії з палестинських територій, заморожування будівництва нових поселень, проведення виборів у Палестині та як наслідок — проголошення незалежної палестинської держави. Надалі передбачено, зокрема провести кілька міжнародних конференцій з питань Близького Сходу, підписати угоду про статус Єрусалима, угоди між арабськими країнами та Ізраїлем і демаркувати кордон.
Під час зустрічі в Акабі з Махмудом Аббасом, президентом Бушем та королем Йорданії Абдаллою II, Аріель Шарон знову підтвердив, що Ізраїль підтримує ідею створення двох незалежних держав, які мирно співіснують. Він заявив, що ізраїльське керівництво усвідомлює, наскільки важливим є збереження єдності територій Західного берега річки Йордан для майбутньої палестинської держави, і пообіцяв вирішити проблему незаконних єврейських поселень, повідомляє Бі- Бі-Сі. Водночас Шарон зазначив: «Моя головна мета — це забезпечення безпеки. Ми продовжуватимемо боротися з тероризмом, поки остаточно його не переможемо».
Однак із позицією прем’єра згодні далеко не всі. «Ні тероризму!», «Ні палестинській державі!» — з такими гаслами вийшли на вулиці Єрусалима учасники демонстрації. На їхню думку, ліквідація нелегальних поселень означатиме «капітуляцію Ізраїлю перед палестинським тероризмом». Рада поселень Іудеї, яка організувала мітинг, виступила зі спеціальною заявою, в якій саміт в Акабі названо «принизливою церемонією на ознаменування капітуляції Ізраїлю перед тероризмом». Міністр транспорту Авігдор Ліберман передрік початок громадянської війни в Ізраїлі у разі ліквідації поселень. Президент Моше Кацав назвав таке висловлювання небезпечним і застеріг співгромадян від спроб протистояти рішенням уряду. А ізраїльські спецслужби заявили про різке збільшення кількості загроз на адресу Шарона.
Незадоволені результатами саміту в Акабі й три основні палестинські озброєні угруповання. Вони заявили, що залишають за собою право на збройний опір, таким чином фактично відкинувши заклик палестинського прем’єр-міністра Махмуда Аббаса обмежитися мирними методами боротьби. Народний фронт визволення Палестини заявив, що продовжуватиме інтифаду, намагаючись уникнути при цьому міжпалестинських зіткнень. Лідер ХАМАС Абдель-Азіз аль- Рантіссі сказав, що його організація буде із зброєю в руках відстоювати кожну п’ядь палестинської землі. Однак він додав, що продовжить переговори з урядом Аббаса. А представник Ісламського Джихада Мухаммад аль-Хінді заявив, що Махмуд Аббас хоче відмовитися від єдиного козиря, який мають на руках палестинці — збройної боротьби.
КОМЕНТАР
Анна АЗАРІ, Надзвичайний і Повноважний Посол Ізраїлю в Україні:
— В Акабі прем’єр-міністр Шарон виступив з декларацією про те, що не затверджені ізраїльським урядом поселення розберуть. Не йдеться про евакуацію всіх численних єврейських поселень на палестинських територіях. Про ліквідацію незаконних поселень йшлося вже неодноразово, і навіть робилися відповідні дії. Ізраїльське суспільство багатогранне, в ньому є люди з націоналістичними, правими поглядами, які не згодні з компромісами, в тому числі з питання поселень. Однак між демонстраціями та громадянською війною є дуже велика різниця. Уряд Ізраїлю проголосував за «Дорожню карту» ще до конференції в Акабі. Правоцентристські партії голосували проти, але з уряду не вийшли. Є жести доброї волі з двох сторін, і є далекосяжні переговори про серйозні поступки. Ізраїль усі ці два з половиною роки говорив, продовжує говорити й нині, що його зацікавленість — тільки у припиненні тероризму. Ізраїль пустив на роботу десять тисяч палестинців, вивів війська з деяких міст тощо. Але не слід забувати, що головна мета будь-якого уряду, в тому числі ізраїльського — турбота про благополуччя та безпеку своїх громадян. Звичайно, обіцянки — це одне, а дії — інше. Це розуміють й американці, тому президент Буш призначає групу, яка слідкуватиме за виконанням сторонами взятих на себе зобов’язань. В Акабі не було підписано угоду, але було надано серйозний поштовх мирному процесу. Якщо обидві сторони діятимуть адекватно — це буде початком великих серйозних змін на Близькому Сході. Якщо розмови розіб’ються об дійсність, природно, до початку такого шляху буде далеко.
