У повторному матчі проти чемпіона Латвії команди «Металургс» із Лієпаї столичному «Динамо» вже не було за що боротися. Беззаперечна перемога у першій грі із більш ніж переконливим рахунком 4:1 заздалегідь зняла всі питання щодо виходу динамівців у наступний етап відбору до Ліги чемпіонів. Тому належна за регламентом гра-відповідь у Києві мала хіба що статистичне значення. На запитання, скільки м’ячів буде забито у ворота заздалегідь слабшого супротивника, кияни відповіли рахунком 4:0. Двічі відзначився Ротань, по одному м’ячу забили Ребров та Корреа. Оце, напевно, і все. Вже вчора переможні ігри проти латвійської команди слід було забути, причому, бажано, забути як слід.
Прихильникам найбільш титулованої команди України приємно, що в останніх чотирьох іграх сезону «Динамо» менше чотирьох м’ячів у ворота суперників не забиває. Але зізнаймося собі, що це не зовсім нормально. Коли одна команда перемагає іншу з перевагою у три м’ячі й більше, це вже не привід для аналізу гри переможців, а тема для роздумів у стані переможених. Нам проблеми обіграного суперника байдужі. Прізвища гравців «Металургса» забудуться нами не встигнувши запам’ятатися. Хіба що Калонас, який забив у Лієпаї єдиний гол у ворота «Динамо», має шанс залишитися у футбольній історії. Десь у глибинах футбольних довідників дрібним шрифтом назавжди залишиться це прізвище, яке нічого не говорить і нічого вже не скаже любителям футболу.
Але ж на це можна подивитися і з іншого боку. Прізвища футболістів «Динамо», на успішну гру яких у Лізі чемпіонів всі ми сподіваємося, теж поки що нічого, або майже нічого не говорять футбольній публіці за межами України. У цьому мені довелося особисто переконатися під час Кубка світу у Німеччині, де ніхто не знає жодного українського футболіста за виключенням, зрозуміло, Шевченка. Аби бути повноправними членами європейського футбольного співтовариства мало бути лідерами національного чемпіонату. Не досить для цього навіть виступів у Лізі чемпіонів. Лише перемоги над найсильнішими суперниками і здобуті титули здатні змусити футбольний світ говорити про футболістів, які грають за українські клуби, хоч українці вони, хоч бразильці, хоч нігерійці.
Аби розпочати свій черговий похід за європейським визнанням, київському «Динамо» належить у серпні подолати турецький «Фенербахче». Чи можемо ми говорити про готовність команди до протистояння із цим суперником, виходячи із зливи м’ячів, забитих киянами у перших турах чемпіонату країни і в другому етапі кваліфікації до Ліги чемпіонів?
Найбільше запитань виникає щодо захисту команди, в якому хіба що воротар Шовковський не викликає сумнівів у своєму високому класі. Чи можна бути спокійним, маючи у центрі захисту лише перекваліфікованого із півзахисту Гавранчича разом із непередбачуваним бразильцем Родриго? Ігри проти українських і латвійських «Металургів» не зрівняти з поєдинками Кубка світу, в яких той же Гавранчич, виступаючи за Сербію, «привозив» у кожному матчі по голу у власні ворота, припускаючись грубих позиційних помилок. Навряд чи посилить захист «Динамо» хорват Саблич, який вiдновлюється після травми.
Аби встояти перед висококласним нападом «Фенербахче», тренерам динамівців доведеться посилювати оборону півзахисниками. Чи допоможе це команді, ще невідомо, а послабить атаку безперечно.
Суперник із Туреччини не дозволить киянам вільно плести мереживо атакуючих комбінацій у центрі поля. Тут буде багато гострої і жорсткої боротьби, про готовність до якої півзахисників «Динамо» говорити поки що складно. Не все гаразд і на флангах, де Гусєв ніяк не може відновити свою торішню гру, а Каддурі взагалі нічим, окрім шаленої швидкості, не відрізнявся навіть на фоні заштатного «Металургса». Залишається атака, в якій вже котрий рік поспіль всі надії доведеться покласти на досвідченого Шацьких. Травми Мілевського і Клебера залишили тренерів практично без вибору.
І, нарешті, про головну надію «Динамо» зразка літа 2006 року. Ця надія — двадцятип’ятирічний бразильський півзахисник Корреа. Придбаний перед початком сезону як опорний півзахисник, бразилець виявився на сьогодні чи не найкращим в команді організатором гри, який до всього ще й забиває виключно красиві м’ячі. Що зможе новий динамівський віртуоз в умовах жорсткої боротьби — теж поки що запитання без відповіді.
Як не банально це звучатиме, але успіх походу до Ліги чемпіонів визначатиме для «Динамо» не стільки майстерність і фізична готовність, з якими ніби все гаразд, а вміння настроїтися на боротьбу впродовж кожної хвилини відповідального двобою проти «Фенербахче». Ще на забувся другий тайм останнього матчу минулого чемпіонату, в якому «Динамо» виявилось не готовим дотиснути вже переможений, здавалося, донецький «Шахтар», що коштувало команді титулу чемпіона. Останні матчі, в яких суперники практично припиняли спротив у другій половині гри, ніякої інформації на цей рахунок не дають.
Безперечно, все вищезазначене добре відомо тренерському штабу «Динамо», який повинен знайти оптимальний режим підготовки команди і вірну тактику гри у наступному раунді відбору до Ліги чемпіонів, який і визначить майбутнє клубу на найближчий рік.
Ліга чемпіонів. Другий етап кваліфікації.
«Динамо» (Київ, Україна) — «Металургс» (Лієпая, Латвія) — 4:0.
Голи забили: Ротань (2), Корреа, Ребров.
Перший матч — 4:1
