Приміром, минулого тижня народилася ще одна політична партія — Екологічна партія України «Захист». «Альтернатива Партії зелених», — спробували охрестити її журналісти, але помилилися. Активісти «Захисту» категорично проти будь-яких порівнянь iз ПЗУ, насамперед показуючи, що не мають наміру ні з ким воювати. «У нас немає ворогів, крім сил, що унеможливлюють екологічну безпеку держави», — заявляє на прес-конференції глава «Захисту» Михайло Гуцол, народний депутат України, член парламентської комісії з прав людини.
Поява на українському політичному Олімпі ЕПУ «Захист» була викликана певними обставинами. Насамперед — певною стагнацією в стані «зелених». На сьогодні виходить, що впродовж декількох останніх років із ПЗУ вийшло чимало людей, причому одні взагалі відійшли від будь-якої політичної активності внаслідок розчарування, а інші — саме й створили «партію нового типу». Причому останні вважають за нагальну необхідність залучити до своїх лав вчених-екологів, знехтуваних «зеленими» внаслідок надмірного захоплення «великою політикою». Знання професійних екологів у наш час, дійсно, часто залишаються незапитаними. До того ж, і молоде покоління екологів через відсутність зваженої державної екологічної політики не знаходить можливості реалізуватися як професіонали.
Той же Михайло Гуцол — еколог старого загартування, який пройшов, як то кажуть, вогонь, воду й мідні труби. Очолював Чернівецьку обласну організацію «зелених» — напевно, найрадикальнішу з українських екологічних організацій. Початок 90-х для Чернівців був часом, коли не могли спиляти жодного деревця, тому що коли збігалися, як казали, «зелені Гуцола», вони виводили з ладу механізми, розтягували пилки й сокири.
До «зелених» в офіс направляли міліцію, активістів арештовували, тримали в психушках. Але їхні дії отримували масову підтримку. До речі, саме чернівецькі зелені першими стали ширше дивитися на завдання «зеленого» руху, розширюючи свою протекцію й на соціальну сферу.
Однак iз моменту обрання Гуцола до парламенту часи екологічного радикалізму в Чернівцях залишилися в минулому. Революційні «диверсійні» методи бурхливих дев’яностих уже далеко не такі дієві. Інша річ — можливості, що відкриваються перед екологами на рівні парламенту. Скоріше за все, сили, що з’являються в нинішньому розломі «зелених», намагатимуться знайти золоту середину між жорстким прагматизмом і юнацьким радикалізмом.
КОМЕНТАР
Анатолiй САВЕКІН, заступник глави ЕПУ «Захист»:
— У «зелених» має бути єдина роль у парламенті щодо відстоювання екологічної політики. І ще «зелені» повинні ходити на роботу до парламенту. І приймати там конкретні рішення. На сьогоднішній день «зелені» повинні усвідомлювати, що закриття екологічно небезпечних підприємств — це передусім безробіття їхніх виборців. У своїй діяльності ЕПУ «Захист» керується насамперед соціально-економічними аспектами захисту довкілля, а тому пропонує лише реконструювати екологічно небезпечні об’єкти, тим самим не тільки не позбавляючи людей роботи, а й створючи нові робочі місця. Більш того, ми чудово усвідомлюємо, що на сьогоднішній день людство ще не змогло створити такі джерела енергії, які, з одного боку, були б повністю безпечними для навколишнього середовища, а з другого — задовольняли б потреби в енергетичних ресурсах, що дедалі зростають. Тому ми, знову-таки, проти бездумного, я б сказав, абсолютно популістського підходу до закриття атомних станцій, тепло- та гідроелектростанцій. Так, вони, безумовно, шкодять природі, але наше завдання й полягає в тому, щоб звести цю шкоду до мінімуму, паралельно продовжуючи пошуки альтернативних джерел енергії.
