Березовський цього року став найбіднішим із найбагатших
росіян. Порівняно з минулим роком його багатство зменшилося на $1,9 млрд.
АМЕРИКАНСЬКА КОРЕКТНІСТЬУсі попередні одинадцять
років потрапити до списку найбагатших людей світу було дуже просто. Досить
було володіти капіталом у мільярд доларів або більше.
Усі попередні одинадцять років потрапити до списку найбагатших людей
світу було дуже просто. Досить було володіти капіталом у мільярд доларів
або більше.
Співробітники «Forbes», які, власне, й придумали щороку публікувати
список найбагатших людей світу, оцінювали наявне в кандидатів рухоме й
нерухоме майно, цінні папери та інше і в результаті визначали місце кожного
мільярдера в списку.
При цьому джерело доходу ніколи не брали до уваги. «Ми не податкова
інспекція і не ФБР», — гордо стверджували представники журналу. І тому
в списках «Forbes» були прізвища не тільки тих, хто заробляв свої гроші
чесною працею чи отримав їх у спадщину, а й відомі колумбійські наркобарони.
Тепер з цим покінчено назавжди. Список мільярдерів, або, як його тепер
називають, «Forbes Global», більше не є предметом особливої гордості часопису.
Він навіть не ввійшов в електронне видання в Інтернеті.
Бо тепер журнал пишається іншим списком. Присутність у ньому не тільки
справді почесна, а й приємна. Самого лише багатства замало, щоби потрапити
до нього. Називається він «Forbes-200», оскільки кількість супергідних
обмежена двомастами.
Укладачі вважають новий список своєрідною Валгаллою мільярдерів.
— Багаті не просто стають багатшими. Кількість супербагатіїв постійно
зростає. Саме тому ми вирішили ввести додаткові обмеження на включення
до нашого списку, — заявив у розмові з кореспондентом «Ъ» член редколегії
«Forbes» Пол Хлєбников. — В «Forbes-200» не потрапили ті, хто не брав участі
у створенні або примноженні капіталу.
Серед таких, наприклад, швейцарська родина Хоффман Ля Рош. За розміром
контрольованого ними капіталу Хоффмани належать до найбагатших родин світу,
але оскільки більшість членів сім’ї не беруть активної участі в управлінні
компаніями, що їм належать, то й до нового списку вони не потрапили.
Не потрапила в «Forbes-200» й сім’я Квандтів, якій належить 50% акцій
концерну BMW. І це при тому, що з капіталом $15,3 млрд. Квандти у списку
звичайних мільярдерів посідають шосте місце.
ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПІДНЕСЕННЯ
Переконливим свідченням того, що світова економіка, попри азіатську
фінансову кризу, перебуває в непоганому стані, став той факт, що нинішній
список «Forbes-200» виявився переконливішим за минулорічний.
А втім, у самих змінах у списку ніхто не побачив нічого незвичайного.
Подорожчання його сталося за рахунок американців і європейців.
«У середньому американські мільярдери подорожчали на $1,2 млрд.», —
кажуть фахівці «Forbes». Завдяки цьому їм вдалося зберегти за собою майже
всі місця в першій десятці списку. Блискуче виступили й європейці. У Старому
Світі, як виявилося, живуть 54 із 200 найбагатших людей світу.
При цьому, стверджують фахівці «Forbes», успіх найбагатших європейців
прямо зумовлений безпрецедентною експансією, яку європейський капітал,
насамперед німецький, почав у Сполучених Штатах. Так, Райнхард Мон, найбільший
акціонер концерну Bertelsman, встановив контроль над провідним американським
видавництвом Radmon House. Дітер фон Хольтцбрінк, який уперше ввійшов у
«Forbes-200», теж зайнятий тим, що скуповує американські видавництва. Брати
Альбрехт, які виявилися нинішнього року єдиними європейцями, що ввійшли
до першого десятка світових багатіїв, відкривають свої магазини системи
Aldi у США.
Європа на піднесенні. Азіатська криза, здається, надовго відвернула
європейських мільярдерів від східних ринків, а це, на думку фахівців «Forbes»,
краща гарантія того, що наступного року питома вага європейських мільярдерів
у списку «Forbes-200» зросте. Як, утім, і кількість європейців, які активно
діють на американському ринку.
Через азіатську кризу «Forbes-200» втратив цього року значну кількість
мільярдерів із Південно-Східної Азії і Японії. Виняток становитиме екс-президент
Індонезії Сухарто, який завдяки кризі, навпаки, вперше ввійшов до найпочеснішого
списку. Адже криза, як відомо, стала головною причиною того, що після 32
років правління Сухарто був змушений піти у відставку. Це дозволило йому
відповідати всім вимогам, що пред’являються до кандидатів у «Forbes-200».
Не будучи більше главою держави, він зі своїми $4,4 млрд. легко ввійшов
в ексклюзивний рейтинг.
Але загалом минулий рік для Азії виявився дуже невдалим. Гонконгівські
підприємці постраждали від пташиного грипу, тайванські — через свинячу
чуму. Однак найбільших прикрощів криза завдала азіатським фінансовим ринкам.
Різке падіння південнокорейської валюти і котирування акцій південнокорейських
компаній вивело за межі «Forbes-200» всіх південнокорейських багатіїв.
За винятком Чен Джу Ена, творця Hyundai Group. 82-річний Чен, який, за
даними «Forbes», коштує $1,5 млрд., виявився єдиним представником Кореї,
але посів останнє місце. А таїландські мільярдери, яких, слід сказати,
не так уже й мало, й зовсім не змогли прорватися в елітний список.
Не кращі справи у мільярдерів з країн Близького Сходу. Причому зміни
в близькосхідному списку виявилися не тільки кількісними, а й якісними.
Як і в минулі роки, найбільше мільярдерів з країн Близького Сходу (до
цього регіону «Forbes» відносить і Туреччину) зосереджено в Саудівській
Аравії — п’ять. Один iз них, принц Аль-Вадил бін Талал Абдулазіз аль-Сауд,
навіть увійшов у дві форбосівські десятки кращих — найбагатших і найенергійніших.
Як наголошують представники «Forbes», жодний із Саудівських супермільярдерів
не розбагатів на торгівлі нафтою.
— Спад світових цін на нафту призвів насамперед до того, що до списку
потрапили тільки ті арабські мільярдери, які не мали жодного відношення
до нафтового бізнесу. Всі вони завжди займалися винятково банківськими
операціями, — стверджують фахівці «Forbes». Це стосується не тільки багатіїв
із Саудівської Аравії. Єдиний представник Кувейту в списку «Forbes-200»,
Нассер аль Харафі, нафтою не цікавиться. Його багатство, що оцінюється
фахівцями «Forbes» у $4,4 млрд., складається виключно з часток у будівельному,
готельному бізнесі. Крім того, він контролює 20-відсотковий пакет акцій
Національного банку Кувейту.
РОСІЙСЬКА КРИЗА
Як і минулого року, крім списку «Forbes-200», журнал склав і список
Top Ten, або World’s Smartest Billionaires. Це «найенергійніші» (у російських
ЗМІ список назвали «Найрозумніші», але представники «Forbes» вважають такий
переклад неточним). До нього в Росії виявили особливо багато уваги. Якщо
в минулому році в цьому списку фігурував Борис Березовський, то тепер Росію
репрезентував його недавній лютий ворог — президент групи «Інтеррос» Володимир
Потанін. Його журнал оцінив в $1,6 млрд.
— Той факт, що пан Березовський цього разу не ввійшов до списку Top
Ten, не має жодного відношення до його спроб судитися з нашим журналом,
— поквапився пояснити в розмові з «Ъ» одного з укладачів «Forbes-200» Хлєбников.
— А внесення в Top Ten пана Потаніна варто розглядати як данину тій повазі,
яку ми відчуваємо до Росії.
За словами Хлєбникова, до Top Ten Потанін потрапив майже автоматично.
Справа в тому, що цей список складається за географічним принципом. «Forbes»
розбив увесь світ на п’ять географічних груп: США, інша Америка, Близький
Схід і Африка, Азія і Австралія, Європа. Кожна група має право на одне
місце в списку Top Ten, ще п’ять розподіляються на розсуд укладачів списку.
Як стверджують представники «Forbes», роль Росії у світі така велика,
що вона має право мати свого представника в Top Ten. А оскільки до списку
можуть увійти тільки члени «Forbes-200», вибір кандидатури Потаніна був
фактично вирішений: адже він єдиний росіянин у «Forbes-200».
— Ви ж розумієте, що добір кандидатур у «Forbes-200» — справа суто технічна,
— обгрунтовують свій вибір представники «Forbes». — Спочатку визначається
точка, від якої ми відштовхуватимемося, розраховуючи прибутки тієї або
іншої особи. Нинішнього року такою точкою стало 5 травня. Після цього вартість
кожного кандидата визначалася саме на 5 травня: скільки коштували акції
тієї чи іншої компанії, що належать йому, скільки в цей день коштував його
будинок тощо. І очевидно, що за всього бажання ми не можемо впливати на
котирування акцій «Газпрому», «Сибнафти» чи якоїсь іншої компанії.
За даними «Forbes», чотирьом російським бізнесменам не вистачило якихось
кількох сотень мільйонів доларів, щоби ввійти до списку 200 найбагатших.
— Список «Forbes-200» ми звичайно супроводимо особливим, заохочувальним
списком, у якому названо всіх тих, хто впритул підійшов до основного списку,
— каже Хлєбников. — І ми не вагаючись включили до нього одразу чотирьох
росіян: голову «Газпрому» Рема Вяхірєва ($1,4 млрд.), голову групи «Роспром-ЮКОС»
Михайла Ходорковського ($1,3 млрд.), президента нафтової компанії ЛУКОЙЛ
Вагіта Алекперова ($1,2 млрд.) і, нарешті, виконавчого секретаря СНД Бориса
Березовського ($1,1 млрд.).
Березовський цього року став найбіднішим із найбагатших росіян. Порівняно
з минулим роком, коли Березовський виявився найбагатшим представником Росії
в списку Forbes Global, його багатство зменшилося на $1,9 млрд. Дуже скоротилося
й багатство Ходорковського — на $1,1 млрд. (або на 45,8%). Вагіт Алекспеков
«схуднув» менше — лише на $0,2 млрд. (14,3%).
Падіння цін на нафту розмило багато чиї статки, що базуються на експорті
енергоресурсів. Зате більш ніж дворазовий ривок зробив Потанін, який 1997
року «коштував» лише $0,7 млрд. На $0,3 млрд. (27,3%) зросло багатство
Вяхірєва.
Однак найбільше приниження довелося пережити голові «Мост-Медіа» Володимиру
Гусинському. Якщо торік зі своїми $0,4 млрд. він посідав останнє місце
в списку найбагатших росіян, то нині він зник з нього зовсім.
А втім, може, це й на краще. Адже, як жартують досвідчені нью-йоркські
економісти, в списку «Forbes» — всі найбагатші люди планети. Крім найбагатших.
