Сьогодні з бази російського Чорноморського флоту вирушає в Середземне море перший із семи російських військових кораблів, які Москва спрямовує до берегів Югославії, повідомив Інтерфакс. У складі російської ескадри крейсер «Адмирал Головко», великі протичовнові кораблі «Керчь» та «Cдержанный», сторожовики, розвідувальне та десантне судна. Міністр оборони Росії Ігор Сергеєв стверджує, що мета походу — «мати більш обстановку в цьому регіоні, аналізувати її і робити відповідні висновки» (стиль оригіналу збережено. — О. П.). Проте західні оглядачі вважають це демонстрацією сили, стверджує АП. Держсекретар США Мадлен Олбрайт спеціально зателефонувала до свого російського колеги Ігоря Іванова, щоб висловити «занепокоєність» походом російських кораблів у район бойових дій. І хоча всі російські урядовці одноголосно стверджують, що не допустять «втягнення Росії у військовий конфлікт у Югославії», відправка кораблів до Адріатики посилює напруженість у відносинах Росії з НАТО. Це безпосередньо не стосувалося б України, якби не те, що в похід, який може стати бойовим, російські кораблі вирушили з території України. Отже, буквально через кілька днів після ратифікації Верховною Радою угод з Росією, яка пройшла фактично без обговорення, на емоційній хвилі, стає очевидним, що у випадку посилення протистояння між Росією та НАТО Україна може бути автоматично втягнена до нього на боці Москви. Попри неучасть Києва в Ташкентському договорі й декларовану багатовекторність нашої зовнішньої політики.
Тим часом міністр закордонних справ України Борис Тарасюк заявив журналістам, що «Україна має ряд пропозицій щодо врегулювання косовського конфлікту, які є в стадії обробки». У дипломатії «є потенціал, можливості, ідеї і пропозиції», стверджує міністр. Деякі з них «було відпрацьовано» під час турне Тарасюка до Німеччини, Франції та Великої Британії. Врегулювати конфлікт взявся і Ватикан: АП повідомило, що Папа Римський Іоанн Павло II збирається відрядити до Белграда із миротворчими пропозиціями «одного із найавторитетніших нунціїв».
А трагедія в Югославії триває — НАТО й далі нарощує бомбові удари, десятки тисяч албанців, як і в попередні дні, тікають до сусідніх країн від югославських вояків та поліцейських. Хав’єр Солана знову заявляє, що «військова операція триватиме доти, доки ми не отримаємо гарантії, що бійню припинено». Хоч як гірко це звучить, світ помалу звикає до війни в центрі Європи. Єдиним новим поворотом стало зникнення безвісти трьох американських вояків із контингенту НАТО в сусідній з Югославією Македонії. Судячи з усього, їх захопили югославські військові або напіввійськові формування й доставили на територію Югославії. Останнім радіоповідомленням, яке три вояки, що патрулювали околиці міста Куманова за 5 кілометрів від кордону, передали своєму командуванню, було: «Нас оточили з усіх боків і обстрілюють». Югославське телебачення продемонструвало трьох виваляних у багні чоловіків із розбитими обличчями, але речниця європейського командування НАТО Бет Альбер заявила: «Ми не впевнені, що це саме вони». Проте американців, мабуть, таки силою доставили до Югославії. І операція ця, яка ігнорує суверенітет Македонії, з одного боку, може призвести до безпосереднього втягнення цієї країни в бойові дії, а з другого — наочно продемонструвати американцям, що чекає на них у випадку введення в район конфлікту сухопутних військ.
ЛИСТ У НОМЕР!
Наші національні інтереси полягають у використанні нинішньої ситуації для розширення взаємовигідної торгівлі з Югославією, а також у припиненні військових дій і поверненні до політичних методів розв’язання конфлікту в Косові. Гарантією безпеки України повинна стати самостійна розумна економічна політика, яка мінімізує економічну залежність ззовні. Зближення з НАТО представляється на даному етапі більш вигідним, аніж зближення зі слабкою і нестабільною Росією. А. ГІРНИК, Київ
