Останніми днями повітря столиці стрясали наміри збудувати економічні відносини між Україною та Росією на нових принципах. Ініціатива явно походила від російської сторони, оскільки в четвер у Києві проходило засідання ради російських стратегічних інвесторів при послі Росії в Україні. На цьому важливому заході, як анонсувалося, збиралася бути й прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Не склалося. Як пояснювала в кулуарах народний депутат Ксенія Ляпіна (НУ-НС), прем’єр і уряд зайняті підготовкою нового бюджету. У залі засідання правлячу коаліцію представляла лише народний депутат Наталія Королевська (БЮТ).
Але на російську ініціативу слід було якось реагувати. Відповідний тягар взяв на себе перший віце-прем’єр України Олександр Турчинов. «Прозорі відносини поліпшують реальні відносини, зокрема й між державами. Прозорість — це надійність», — змальовував він журналістам підходи уряду до розбудови українсько-російських відносин, явно натякаючи при цьому на невдоволення української сторони недавніми газовими домовленостями, й уточнював, що зараз, аналізуються підписані з Росією угоди, зокрема й у енергетичній сфері. «Лише після цього аналізу, після проведення попередніх консультацій ми можемо виходити на якийсь новий формат переговорів і новий формат рішень», — наголошував Турчинов. І це, мабуть, певною мірою пояснює відсутність українських офіційних осіб на засіданні ради, куди їх, звісно, запросили.
Тим часом, російський посол Віктор Черномирдін, як мовиться, й бровою не повів, аби якось продемонструвати своє засмучення через відсутність на зустрічі з російськими інвесторами українських офіційних осіб. Відповідаючи на запитання журналістів про те, чим позначиться призначення Тимошенко прем’єром України, він показав себе цілком професійним дипломатом: «Ми вже з нею працювали й працюватимемо надалі. Російський бізнес міцніє на українському ринку. Нелегко, але є певні успіхи», — сказав він журналістам і відповідаючи на ще одне запитання, чи не відлякне російський бізнес це призначення, відповів дотепом: «Вона, по-моєму, не схожа на опудало». Черномирдін не став також коментувати наслідки призначення нового прем’єра для економіки нашої країни: «Обрання прем’єра — це внутрішня справа України, й нам давати цьому оцінки неправильно».
Проте, відкриваючи засідання, посол не криючись назвав факти, що заважають росіянам ще більше інвестувати в українську економіку. Це, на його думку, рейдерство, заангажованість політиків і заплутане українське законодавство. При цьому він перерахував і постарався взяти під захист тих інвесторів зі своєї країни, які в Україні мають певні проблеми. За його словами, складна ситуація склалася на ЗАТ «Укртатнафта», що експлуатує найбільший в Україні Кременчуцький НПЗ. «Через неправомірні, на нашу думку, дії українських акціонерів «Укртатнафти», сумнівний перерозподіл акцій і силове захоплення підприємства російські акціонери припинили постачання нафти на НПЗ і готуються до оскарження дій української сторони в судах», — зазначив Черномирдін і додав, що в результаті російські інвестори не можуть здійснити заплановані «мільярдні» інвестиції в реконструкцію цього підприємства. Дипломат узяв під захист і приватизацію холдингової компанії «Луганськтепловоз». «Російські власники забезпечили підприємству рекордні замовлення, однак через судовий позов, ініційований конкурентами, майбутнє заводу під загрозою», — передбачив посол. За його словами, «російські інвестори готові до жорсткої, але чесної конкуренції на українському ринку».
Головний доповідач російської сторони, депутат державної думи РФ, успішний підприємець і голова російсько-української ділової ради Олександр Бабаков не мусить дотримуватися дипломатичного протоколу, а тому, говорячи про російські інвестиції, не забув згадати серед обтяжливих для економічної співпраці чинники: це й прагнення України в НАТО, й образа російської мови, й неприпустиме, на його думку, прагнення переглянути результати Великої Вітчизняної війни. І при цьому розклав перед Україною щось на кшталт пряників. Зокрема, це спільна позиція в питанні Енергетичної хартії, спільна політика при вступі до СОТ. Натомість Україна, за його словами, могла б отримати прямий доступ до розробки російських родовищ, узяти участь у підготовці Олімпіади в Сочі, вести спільні з Росією інфраструктурні проекти.
Остання пропозиція отримала відгук з української сторони. Народний депутат Королевська заявила: «Ми дуже зацікавлені в участі російського капіталу — як у будівництві нових транспортних коридорів, так і в реконструкції наявних. Очевидно, що спільні транспортні коридори — це загальна основа як для розвитку бізнесу, так і міждержавних зв’язків України та Росії».
Гадаю, цей список українській стороні слід було б істотно розширити. А головне — обом сторонам слід було б дослухатися до слів Бабакова: «Росія вчиться розділяти політику й економіку». Засідання ради інвесторів показало, що жодна із сторін ще цього не навчилася...
