Останні події примусили роздумувати про політику та політиків навіть тих українських громадян, які, з різних причин, цією політикою мало цікавляться. Багато хто з нас відчуває, що суспільству було надано ляпасу і що викликати на дуель напасників, схоже, ніхто не збирається. Нижче наведено кілька думок, пов’язаних з нашими спільними проблемами.
Чи потрібні народу політики, які нездатні передбачити найближче майбутнє?
Якщо політик розкриває свої карти, значить, вони фальшиві.
Політика — це сфера діяльності, де, як з’ясувалося, не спрацьовує найтонша жіноча інтуїція.
Головна властивість українського політика — спонтанні метаморфози. Ми ще не раз вразимо світ своєю гнучкістю!
Іуда iз Каріот — людина зі слабким характером, яка не перенесла власного успіху.
Україна викохала новий тип політика — помісь шляхетного українського «соціаліста» з багатоликим Шарлем-Морісом Перигором Талейраном.
Люди! Бережіться лицарів без страху та докору — тих, хто праві навіть тоді, коли зраджують!
Коли змія міняє шкіру, вона залишається змією — її запаси отрути не зменшуються.
У політиці немає соратників — є тільки тимчасові супутники.
Найвище мистецтво — йти з гордо піднятою головою проти своїх.
Не приведи Бог зустрітися на стежці над прірвою із політиком, який поспішає до своєї мети (мети дійсної, а не декларованої)!
Один мовчить — сказати нічого; інший мовчить — боїться проговоритися.
Чутки щодо самогубства деяких українських політиків вельми перебільшені (наскільки відомо, ще не один політик не застрелився з суто політичних мотивів).
У тихому болоті політики водяться! (Чорти давно звідти повтікали.)
Дуже хочеться знати, чи вже всі бульдоги повилазили iз-під килима, про який говорив Черчилль? Чи там залишилися ще якісь химери?.
Зрада ніколи не буває одноразовою — спокушає успіх.
Зрадити кого завгодно — ніколи не пізно і завжди прибутково.
Зрада нагадує блискавку — це момент істини навіть для сліпих.
«Чорт з люку» — це коли все таємне стає явним.
Практична порада зрадникам: не поспішайте улесливо посміхатися новим босам — це не солідно і, більше того, невигідно. Для політесу необхідно хоча б трохи перечекати.
Одне з останніх великих розчарувань нашого суспільства: ЮТ, як виявилося, аж ніяк не передбачила розвитку останніх подій. Хто б міг таке подумати! Виходить, що чутки про її здібності були дещо перебільшені. А жаль!
Тільки дурень виконує свої обіцянки та зобов’язання, — наверх ідуть зовсім інші люди!
Українська «соціалістична» (і комуністична) ідеологія подібна дишлу — куди повернув, туди і вийшло.
Народна прикмета: якщо відновилося будівництво елітного гуртожитку в Київському парку — значить, до влади прийшли московські регіони.
Дипломатія в усі часи і в усьому світі — мистецтво інтриги. Але ж треба, панове, і міру знати — інакше, свідчить історія, можна залишитися не тільки без чесно зароблених гонорарів, але й без країни!
Були часи, коли за певних обставин людина не наважувалася дивитися людям в очі. Зараз цих проблем немає — дивитися в очі ТВ вельми комфортно.
«Сьогодні ти, а завтра — я. Нехай невдахи плачуть і ридають!».
Дійсна політика — це закулісна політика і не завжди можна здогадатися, хто є режисером. Але нам все ясно — наші режисери ось уже кілька століть знаходяться за тією самою кулісою.
Тим, хто програв у закулісній грі — ніхто не співчуває. Переможців ненавидять, а переможених — зневажають.
Горе переможцям і переможеним! Горе народу, який має обирати між одними і другими!
На сам кінець риторичне запитання: чим, взагалі, займаються українські політологи та аналітичні центри, які коштують країні аж ніяк не дешево? Відповідь проста й очевидна: вони блискуче тлумачать нашому суспільству минулі події — те, що вже відбулося.
І головне: чи думає хтось про те, яку «гарну» освіту отримують діти в країні, публічні політики якої мають звичку постійно зраджувати один одного?
