Мабуть, блок СПУ/СелПУ накаже довго жити
Тетяна КОРОБОВА, «День»
«Розлучення» селян із соціалістами, про яке так довго на півтонах говорили
всередині блоку СПУ й СелПУ і цілком визначено за його межами, очевидно,
вже дозрів і переходить у стадію реалізації. Селяни виконали свою обіцянку
— не «самовизначатися» до формування керівних органів і розподілу парламентських
портфелів. А стимул в особі «селянського» спікера, мабуть, додає завершеності
й необоротності давно зріючому процесу.
Мабуть, нам розповідатимуть, нібито це не розкол, нібито блок зберігається,
просто логіка підказує — коли є в ньому дві партії, то чому не бути двом
фракціям? Але те, що «Лівий центр» Олександра Мороза буде ослаблено виокремленням
із нього селян — указує на іншу логіку, і далеко не таку просту. Припиняючи
існувати формально, блок може будуватися на домовленостях. А може й не
будуватися.
12 селян, очевидно, не сумніваються, що фракція в них набереться за
рахунок раніше позапартійних, які досі не визначилися, зокрема аграріїв,
котрі не могли приєднатися до блоку Мороза, зважаючи на небезпеку з боку
виконавчої влади. Крім того, небідні селяни, маючи небідного спікера з
небідними зв’язками, мабуть, добре розуміють всю проблемність «дружби»
з Морозом у країні, яка йде до президентських виборів. Принаймні, коли
з’їзд Соцпартії висуне свого кандидата в президенти, окремий з’їзд Селянської
партії зовсім необов’язково підставить своїх бізнесових людей під негайну
й зацікавлену увагу КРУ, податкової інспекції, УБОЗу й інших органів, які
дістали можливість необмеженого маневру в правовому полі, зруйнованому
економічними указами Президента, особливо напередодні розгляду парламентом
указів Президента, думка про які в Олександра Ткаченка й селян може розійтися
з думкою Олександра Мороза й соціалістів.
Керівні селяни вже сьогодні знаходять собі моральне виправдання в незадоволенні
Олександром Морозом, котрий, на їхню думку, більше прислухався до своїх
радників, ніж до товаришів за блоком. Сьогодні вони готові дорікати Морозу
й за наполегливість у боротьбі за спікерське крісло, і за відсутність тріумфування
при перших згадуваннях кандидатури Ткаченка, і за аграрний комітет, який
відволікатиме його від політичної боротьби... Хоча, все це говорить скоріше
про інше: визначаючи, на якого коня ставити, обережні селяни разом зі своїм
«господарем»-спікером, уже покликаним до «ноги» (керівні інспекційні проходи
Ткаченка разом з Президентом об’єктами народного господарства й «будівництвами
століття» — свідчення тому), не прагнуть зламати собі шию, адже лише тепер
перед ними відкриваються нові можливості відчути стару істину — «своя сорочка
ближче до тіла».
Й у зв’язку з цим зовсім не передчасним видається розгляд такої версії.
Чи справді неправдоподібним є те, що, через певний час 150 колгоспів і
100 яких-небудь асоціацій скажуть, ні, вимагатимуть від спікера-господаря
(чи зроблять пропозицію, від якої він не зможе відмовитися) заявити: «Я
не збирався в Президенти, але люди просять, народ наполягає, доля знову
впала на мене».
Найцікавіше тут у тому, що селяни, на відміну від гнилої інтелігенції,
пристрастю до суїциду не страждають, тож коли Ткаченко на це піде — він
знатиме, куди й навіщо пішов. Або серйозно (удвох із полум’яною Наталією
Вітренко) відтягувати голоси в єдиного реального лівого кандидата з благословення
діючого Президента. Або справді на Олімп, якщо все президентське оточення
ризикне визнати цілковиту безперспективність свого патрона, і потрібен
буде змінник, при якому виключається південнокорейський варіант за всіх
умов і будь-якої погоди. А тут уже кращої кандидатури, як не крути, не
видно. Принаймні, поки що.
ДО РЕЧІ
Олександр Ткаченко підіграв Президентові?
19 липня набрали чинності перші 7 економічних указів Президента, оскільки
парламент не скористався своїм конституційним правом протягом 30 днів від
дня подачі розглянути ці укази й або ухвалити відповідні законопроекти,
або відхилити їх.
Народний депутат Віктор Суслов повідомив агентство Інтерфакс-Україна,
що комітет з питань фінансів і банківської діяльності підготував на розгляд
парламенту минулого четверга «негативне» рішення щодо указу, який надає
право Кабінету Міністрів регулювати ставки акцизного збору. В. Суслов готувався
виступити в четвер перед депутатами з відповідною доповіддю.
На його думку, спікер Олександр Ткаченко, перервавши пленарні засідання
минулого четверга всупереч рішенню парламенту, «однозначно став підтримувати
укази Президента, причому не цілком законними методами». Депутат не виключив,
що введення в дію наступних указів, «певно, забезпечуватиметься подібними
методами». У цьому разі, підкреслив В. Суслов, позиції спікера буде «різко
підірвано». «Він може втратити опору серед лівих і не придбати її серед
правих», — додав співрозмовник агентства. Більше того, вчинок спікера вже
викликав «скандал у фракції та серед лівого табору».
