Сьогодні вийшов у світ 1000-й номер «Дня». Часто нам кажуть, що, намагаючись створити серйозну газету, ми займаємося невдячною, багато в чому безнадійною справою, що ми уподібнюємося міфічному Сізіфу. Чи так це насправді? З таким запитанням ми звернулися до доктора філософських наук Євгена ГОЛОВАХИ і академіка НАН України, директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Юрія ПАХОМОВА.
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук:
— Навряд чи можна поставити собі завдання створити «розумну» газету. Це рішення передусім повинне бути результатом втілення тих інтелектуальних амбіцій і того рівня інтелекту, якщо за цим критерієм люди об’єднуються. Тим більше — ніхто ж не ставить собі за мету створювати «безглузду» газету. Йдеться скоріше про те, що альтернативою є газета, розрахована не так на інтелект, як на інстинкти людини, на її вікове прагнення отримувати скандальну інформацію, пов’язану з чутками і плітками, яка цікавить переважну більшість людей незалежно від їх рівня. Альтернативою газеті, що експлуатує такого роду потреби, i є газета, розрахована на читача з досить високими інтелектуальними запитами, газета, орієнтована на глибокий аналіз соціально-економічних і політичних проблем. І звичайно ж, на залучення «такого» роду авторів, здатних готувати «такі» матеріали. Але тут є певний ризик уподібнитися міфічному Сізіфу. Бо підіймаючи інтелектуальну планку, неминуче відсікаєш частину аудиторії, у якої немає такого роду запитів, немає відповідної ерудиції і знань. І цей ризик пов’язано і з тим, що газету можуть вважати не лише «розумною», а й занадто «розумною», якщо вона вторгається зі своїм «інтелектуальним скальпелем» у сферу державного управління. І покарання може бути не менш важким, ніж Господня кара, наслана на Сізіфа. Інший ризик — проблема взаємовідносин з владою, яка в нашому суспільстві актуальна для будь-якого масового видання. Газету можуть вважати «занадто розумною» ті читачі, які не готові до напруженої роботи розуму. У зв’язку з цим я б удався до іншого міфічного образу — газети з такого роду амбіціями виявляються між Сціллою занадто, чи «надміру» глибокого розуміння помилок, допущених в управлінні державою, і Харибдою нерозуміння тієї, найбільшої частини потенційної аудиторії, яка чекає від газети, можливо, більш простих рiшень, ніж пропонує «розумна» газета. Що мені здається досить оптимістичним з погляду можливості видання таких газет? Якщо їм вдається вижити, вони якраз і складають основу перспективного розвитку суспільства, оскільки «обслуговують» не однохвилинні запити, пов’язані iз цікавістю до епатажної інформації, а цілеспрямовано впливають на той шар суспільства, від якого власне залежатиме можливість розв’язання соціальних та інших проблем. Тобто це вплив на інтелектуальну еліту суспільства, включення її до постійного творчого діалогу. Звідси і вплив на молодь, і опосередкований вплив на владу, оскільки так чи інакше всі ухвали, які вона приймає, проходять соціальну експертизу. Тут, звичайно ж, є і ризик уподібнитися Сізіфу. Головна проблема інтелектуальної діяльності — чим більше ти глибоко, реально працюєш, тим менша винагорода, та й то вона чекає у віддаленому майбутньому.
Юрій ПАХОМОВ, академік НАН України:
— У наш час сказати, що газета «розумна», майже нічого не сказати. Типова поведінка — це газета «розумна», тому хитра і лицемірна; газета «розумна», але боязка і холуйська. «День» — газета не просто «розумна». Вона ще і (всупереч здоровому розумовi) безстрашна і незалежна. Її кредо: не підлаштовуватися під ідеологічні стереотипи, що склалися, не обслуговувати владу, не «прогинатися» перед впливовим бізнесом. Газета, ризикуючи наплодити ворогів, не боїться кинути в очі то одній, то іншій «воюючій» стороні шокуючу правду; для неї, схоже, через те, що справа стосується істини, не існує «священних корів». Зрозуміло, що саме ці супутні обставини роблять «розум» газети «День» для неї ж і небезпечним. Але ця небезпека тільки щоденна, «День» же живе, на відміну від більшості інших газет, не одним днем. І якщо дивитися на життя здалеку, то ті ж обставини виключають перетворення розумної праці журналістів «Дня» на сізіфову працю. І хоча в Україні приказка «Щоб не був такий розумний...» у великій пошані, все ж перемагає, зрештою, прозріння, про яке в одному зі своїх віршів писав Євген Євтушенко (цитую з пам’ятi, можу в чомусь і помилитися):
«Твердили пастыри, что вреден
И неразумен Галилей;
Но как показывает время,
Кто неразумней, тот умней!»
