11 вересня 2001 року о третій годині ночі за варшавським часом я розмовляв телефоном із Генеральним консулом Польщі в Нью-Йорку. Вона повідомила, що два літаки протаранили будівлі Всесвітнього торговельного центру. У той момент я зрозумів: це було щось більше, ніж аварія літаків. Сполученим Штатам, усьому світу і, зокрема, нашим життям незабаром судилося кардинально змінитися.
Десять років по тому стало очевидно, що фанатики, які стояли за цими атаками, прорахувалися в двох основних моментах. Вони вважали, що західні демократії слабкі і не зможуть або не захочуть відповісти на їхній злісний екстремізм. І вони чекали, що мусульманські країни й общини мобілізуються та встануть під прапори їхніх міленарійських поглядів.
Але демократичний світ, який далеко не такий непевний і нерішучий, як уважали, відповів із безжалісною рішучістю на терористичні акти будь-яких форм і масштабів. По всій Європі й Америці було створено нові механізми обміну інформацією про можливі терористичні акти і вчинено швидкі (а інколи й жорсткі) дії, потрібні для їх попередження або запобігання. Там, де це було можливо, Захід тісно співпрацював з Індією, Росією, Пакистаном, країнами Перської затоки й іншими ключовими міжнародними партнерами.
Створені Європейським Союзом установи і розроблена ним політика є яскравим прикладом малопомітної переваги сучасної транскордонної інтеграції. Держави-члени Євросоюзу, як ніколи раніше, обмінюються секретною розвідувальною і поліцейською інформацією, підвищуючи таким чином суспільну безпеку і підтримуючи світовий рівень правових і демократичних стандартів. Ці оперативні заходи було доповнено ретельно продуманими акціями, спрямованими на підтримку соціальної різноманітності і зменшення політичного простору для нетерпимості і фанатизму.
Успіх не приходить легко. Більшість лідерів «Аль-Каїди» мертва, але в наших демократичних державах цілком зрозуміло відбуваються жваві дебати про засоби й цілі, а також про баланс між особистою свободою і державною владою. У нинішній складній глобальній економічній ситуації занепокоєння громадськості через імміграцію й доступ до робочих місць неминуче загостриться, збільшуючи ризик виявлення конкурентних форм люмпен-популізму і пов’язану з ними напруженість.
Ефективне придушення Заходом внутрішнього екстремізму передусім мало тенденцію створювати потенційних терористів, що тепер часто базуються у віддалених частинах світу, де вони сподіваються діяти безкарно завдяки вищому рівню технічної оснащеності. Як наслідок з’являються хворобливі політичні дилеми, і вони можуть розділити навіть найближчих союзників. Як найкраще відповісти, якщо деякі держави не зможуть або не будуть робити потрібні кроки, щоб перешкодити терористові, який діє з їхньої території? Що робити зі свідченнями про плани терористів, отриманими від держав, підозрюваних у застосуванні тортур?
Безсумнівна нігілістична нелогічність тероризму напружує й випробовує наші власні переконання так, як ніщо інше. Та все ж терористичні удари, завдані за минуле десятиліття в Нью-Йорку, Лондоні та Мадриді, не розхитали західні демократичні держави. Наші суспільства є еластичнішими, відкритішими і різноманітнішими, ніж будь-коли.
Але це необов’язково означає, що ми приречені на успіх. Навіть сповнена добрих намірів соціальна політика може мати негативні наслідки. Ми насамперед маємо бути вдячні поліції та спецслужбам, чия наполеглива та безперервна робота й обізнаність, яка має суттєві переваги над суспільною, допомагає підтримувати безпеку.
Друга груба помилка терористів, що вчинили напади 11 вересня, полягає в їхньому припущенні, що теракти піднімуть хвилю антизахідного ісламського екстремізму, яка змітає все на своєму шляху. І в деяких частинах світу подібна радикалізація справді відбулася. Усе ж, починаючи з 11 вересня, більшістю жертв терористичного екстремізму, який надихається ісламом, часто у формі огидних суїцидних терористичних актів, були мусульмани в Іраку, Пакистані й інших місцях. Щоб фінансувати себе, терористичним групам доводиться звертатися до організованої злочинності.
Коротше кажучи, далекий від просування певного різновиду міжнародної ісламської революції сильний фанатизм «Аль-Каїди» й інших організацій тепер нагадує відразливу, але керовану форму ідеологічного токсичного викиду. І епіцентр подій цього року дуже віддалився від них. Мільйони людей у Північній Африці та на Близькому Сході почали вимагати створення нормального суспільства з основними демократичними правами і передусім із верховенством закону. Вони вітають прораховану і шанобливу підтримку США, Європи та широку підтримку країн усього світу.
Стикаючись із цим несподіваним викликом, деякі відчайдушні правителі, насамперед у Сирії, застосовували репресивні, навіть терористичні методи проти свого продемократично налаштованого народу. Європейський тиск на режим президента Башара аль-Асада посилюється. У Лівії повалено жахливу тиранію полковника Муаммара Каддафі; ЄС надасть щедру допомогу лівійському народу для того, щоб він міг почати будівництво сучасного плюралістичного суспільства. Ініціатива Польщі зі створення Європейського фонду за демократію могла б зіграти в цьому провідну роль, як і в незавершеній справі Європи з демократизації Білорусі та в інших місцях, як наприклад, в Україні, що втратила віру в успіх демократії.
Мало хто наважується вчинити терористичні акти. Із тих, хто наважується, лише дехто насправді прагне їх вчинити, і лише одиниці досягають успіху. Але головний урок 11 вересня полягає в тому, що у вільному суспільстві невелика кількість людей може використовувати свою свободу і завдати величезних збитків, особливо коли ці вчинки не мають реальної мотивації. Як приклад можна навести липневе масове вбивство на святі в Норвегії, а тепер ще й ганебне обнародування WikiLeaks величезної кількості невідредагованих дипломатичних телеграм.
Імовірно, загроза тероризму через десять років буде ще більш різноманітною і непередбачуваною. В Європі різні доморослі екстремістські групи «однієї проблеми» вимагають ретельного моніторингу. У кожному з випадків ми бачимо людей із нав’язливими ідеями, що привласнюють собі право вершити долі інших людей, використовуючи сучасні технології із злочинною метою. За своєю природою це окремі, але сильно сфокусовані погрози, які практично неможливо заздалегідь виявити і відвернути.
Зрозуміло, демократичний світ не може побудувати собі бомбосховище. Але ми можемо мінімізувати ризики, залишаючись пильними і в усі часи обстоюючи цінності, на яких засновано наші суспільства.
Радек СІКОРСЬКИЙ, міністр закордонних справ Польщі.
