23 лютого — день, доволі рясний на святкові приводи. Окрім усім відомого радянського Дня захисника вітчизни, 23 лютого в Києві народився всесвітньо відомий художник Казимир Малевич (між іншим, у п’ятницю «День» опублікує інтерв’ю з журналісткою Лесею Сакадою-Островською, яка наразі займається фільмом про Малевича). Також свій день народження вчора відзначав Президент Віктор Ющенко. Пригадується, який резонанс викликав у суспільстві день народження попереднього українського Президента, коли чи не на всіх каналах транслювалися новинні сюжети: до президентських дверей вишиковуються цілі черги, а кореспонденти намагаються довідатися, чий подарунок дорожчий. Утім, ті часи ми час від часу переживаємо й досі. Наприклад, коли телеканал «Інтер» з нагоди дня народження Леоніда Кучми транслює возвеличувальний документальний фільм і естрадний концерт-солянку на честь дня народження екс-президента.
Віктор Ющенко в цьому сенсі виглядає значно скромнішим. Згідно з інформацією прес-служби, своє 55-річчя він відзначає в карпатській державній резиденції «Синьогора» (Івано-Франківська область) у сімейному колі. Там же, без надмірної уваги громадськості він прийматиме привітання. І хоча більшість опитаних нами експертів вважає, що реакція громадськості на день народження глави держави повинна вміщатися в новинному рядку, можливо, цей день став би гарним приводом замислитися над причинами й наслідками вибору українців. Наш вибір може повідомити нам багато що про самих себе. А про нинішнього Президента України, окрім інформації з агітаційних роликів, ми майже нічого не знаємо. Йдеться не про фільми-панегірики, а про максимально об’єктивну картину: хто такий Віктор Ющенко?
Як повинні реагувати країна і медіа на день народження Президента? Про це «День» запитував експертів.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог:
— Те, як святкують день народження глави держави — це ознака політичної традиції: у монархії це може бути державним святом, у республіках такого немає, а в диктатурах день народження лідера може бути формальним або неформальним державним святом. У нас немає таких традицій, коли святкування перетворюється на загальнодержавне явище, й всі вишиковуються в чергу для привітання. Свого часу святкування дня народження Леоніда Кучми перетворювалося на демонстрацію лояльності до президента, в змагання оригінальності та якості подарунків. Це був спосіб привернути до себе президентську увагу, аби потім можна було домовлятися про сприяння своїм інтересам. Зараз, як і раніше, Ющенко не був схильний перетворювати свій день народження на якесь епохальне явище. Як правило, в його святкуванні беруть участь люди, близькі до Президента, з його найближчого кола. Так навіть можна оцінювати, хто зараз наближений до глави держави. Але добре, що Президент ніколи не перетворював це на глобальне свято. Можливо, він не хоче привертати додаткової уваги ЗМІ. Зараз ситуація — не найкраща для Ющенка, і він, мабуть, розуміє, що тепер великої кількості людей, які б хотіли привітати його, може й не бути. Я маю на увазі і його рейтинги, й реальний вплив на систему влади, й той факт, що це його останній день народження на посаді Президента.
Володимир МАРЧУК, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Державного архіву Рівненської області:
— Особливої української традиції святкування дня народження глави держави не було й немає. Оскільки посада президента з’явилася нещодавно, традицій у нас не склалося. Більше того, день народження тільки в сучасності став святом, якому за Гетьманства не надавали такої ваги, як зараз. Раніше головними були релігійні свята. Подарунки ж дарували лише тоді, коли встановлювали дипломатичні відносини. На мою думку, хоча сьогодні й має прозвучати, що у Президента день народження, але не вважаю, що з цього потрібно робити якесь особливе свято.
Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія» (також святкує свій день народження 23 лютого. — Вітаємо! — Ред.):
— Я гадаю, на день народження Президента країна повинна реагувати дуже спокійно й не звертати уваги — високий у нього рейтинг чи низький. Так само ЗМІ. Це не подія. Як на мене, день народження повинно відзначатися в досить вузькому колі й не може переноситися на державний рівень. Візьміть західні країни. Хіба там святкують день народження президента Саркозі чи Ангели Меркель? Звертають увагу, але ніхто на цьому не акцентує. Надмірна до цього увага — це, швидше, не радянська, а патріархальна традиція, яка веде початок із часів царської Росії, коли відзначали іменини імператора-батюшки. І в певний момент у незалежній Україні вирішили відновити цю далеку традицію...
Юрій ГРОМНИЦЬКИЙ, ведучий програми «Точка зору» («Перший»):
— На мій погляд, країна не повинна на це особливо реагувати, тому що день народження — це персональна справа кожної людини. І Президент є такою ж людиною, як і всі ми. Якщо хтось хоче поздоровити Президента, це його особисте право, але це не повинно перетворюватися на довгу чергу з подарунками, картинами, іконами, яхтами, бо в цивілізованому суспільстві це може розглядатися як форма корупції. Враховуючи те, що Президент є першою особою в країні, абсолютно логічним є зацікавлення цією подією ЗМІ. Люди мають право знати, як свій день народження святкує Президент. Чому ні? Це право кожного окремого ЗМІ — визначати своє ставлення до подачі інформації. І людина, відповідно, вирішує, чи купувати їй, наприклад, таблоїд, який «зависає» над ранчо президента Сполучених Штатів і намагається сфотографувати, які він їсть сосиски й гамбургери.
Ігор ЛОСЄВ, кандидат філософських наук, професор НаУКМА:
— А як реагують на це в цивілізованих державах? Спокійно. По-перше, день народження Президента — то є суто особиста інтимна дата, яка має значення, за великим рахунком (якщо не йдеться про ювілей), лише для його родини. Це сімейна справа. У нас, за радянською традицією, з цього робиться бозна-що. Це така стара радянська підлабузницька звичка. Це день народження не Президента, а особистості. Навіщо засобам масової інформації про це повідомляти? Тоді потрібно повідомляти про день народження прем’єра, спікера Верховної Ради, міністрів. А от коли йдеться про п’яту річницю перебування при владі, про підсумки роботи Президента, це вже для нас суттєво. А коли Президент народився, коли одружився — це його особиста справа.
Юрій ЛУКАНОВ, журналіст, сценарист документальних фільмів:
— Оскільки Президент — публічна фігура й глава держави, то суспільство повинно привітати його, побажати успіхів і таке інше. Але це не повинно бути якоюсь масовою реакцією, щоб усе телебачення, радіо так галасувало. Один рядок у новинах — і все.
Олена ФРОЛЯК, головний редактор інформаційної служби телеканалу ICTV:
— Показувати, як до Президента вишиковуються черги та як йому дарують предмети антикваріату й троянди, не треба. Але сказати в новинах про те, що сьогодні у глави держави день народження (тим більше, що це ювілей) обов’язково потрібно. Пе-перше, це людина, по-друге, це глава держави, по-третє, йому це, напевно, буде приємно. У держави зараз дуже багато проблем, але в ці складні часи є й хороші моменти. І день народження Президента — один із них.
P.S. Поки верстався номер, Віктора Ющенка привітали президент Російської Федерації Дмитро Медведєв, президент Білорусі Олександр Лукашенко, Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін. Зокрема, в привітальній телеграмі Дмитра Медведєва зазначено таке: «У Росії зацікавлені в стабільній, демократичній і процвітаючій Україні, з якою ми готові будувати співпрацю на взаємовигідній і прагматичній основі», — цитує УНІАН.
