Щоправда, те, що робить сьогодні Пенсійний фонд, — це ще не реформа, а тільки такий собі її передвісник. Завершується створення системи даних персоніфікованого обліку для призначення пенсій, і вже цього року в Україні розпочнеться експеримент із використання даних цієї системи для призначення пенсій та ряду соцвиплат. Міністр праці та соціальної політики України Іван Сахань вважає, що це дозволить «істотно детінізувати українську економіку» і таким чином, очевидно, дещо згладити проблеми основних клієнтів його відомства.
Тим часом минулого тижня уряд України створив координаційний центр із пенсійної реформи на чолі з віце-прем’єром із питань економіки Василем Роговим. Центр, зокрема, збирається розглядати проекти в цій галузi та готувати відповідні рішення, у тому числі й різні нові експерименти для розгляду на Державній раді з питань пенсійної реформи.
Для того, хто чекає, і, швидше за все, може і не дочекатися кардинальних змін у цій справі, система прийняття рішень навколо пенсійного питання може здатися «трохи» заважкою. Тим більше, що головне рішення, природно, приймається у парламенті. Пенсіонерка Наталія Вакуленко біля віконця каси поштового відділення, де отримувала свою пенсію, яка істотно зросла з 1 квітня (на 12 грн. 90 коп.) завдяки старанням уряду, сказала «Дню»: «Вже десять років нам обіцяють якусь реформу. Але новий парламент її також не зможе прийняти. Я від нього нічого не чекаю. Йому навіть більшість створити не під силу — занадто різні інтереси». Багатьом пенсіонерам ця реформа уявляється питанням життя і смерті. Однак молоде покоління, для якого вона, якщо за великим рахунком, і створюється, нічого про неї не знає. Вся опитана «Днем» молодь дала приблизно однакові відповіді: це питання їх поки не цікавить...
Уряд цілком обгрунтовано називає проведення пенсійної реформи своїм пріоритетом. Прем’єр-міністр Анатолій Кінах стверджує, що Україна істотно відстала у цьому питанні від інших постсоціалістичних країн, і, ймовірно, внесе закон про пенсійну реформу до невідкладних економічних законопроектів для першочергового розгляду і остаточного прийняття у Верховній Раді.
Нагадаємо, що парламент минулого скликання вже прийняв законопроект про державне пенсійне страхування у першому читанні. У ньому передбачається створення трирівневої системи пенсійного забезпечення. Перший рівень становитиме солідарна система пенсійного страхування, другий і третій — системи накопичувального державного і недержавного пенсійного забезпечення. Згідно із законопроектом, страхові внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування розподілятимуться між пенсійним і накопичувальним фондами. Крім того, для накопичення частини страхових внесків громадянин може вибрати будь-який недержавний пенсійний фонд відкритого типу. У законопроекті передбачається, що розмір страхових внесків до Пенсійного та Накопичувального фондів встановлюватиме Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів. Пенсійний вік, встановлений чинним законодавством (для чоловіків — 60 років, для жінок — 55 років) зберігається, але передбачається стимулювання більш пізнього виходу на пенсію шляхом підвищення розміру пенсії — від 3% за рік відстрочки до 85,32% за 10 років.
Проте цьому законопроекту, незважаючи на консенсус щодо його пріоритетності, важко пророчити легке життя. Деякі експерти «Дня» вказують на те, що норми закону програмують серйозні проблеми. Наприклад — звідки братимуться гроші на пенсійні відрахування до нового Накопичувального фонду? Автори закону не дають прямої відповіді на це запитання. Можливо, передбачається перерозподіл пенсійного внеску між солідарною і накопичувальною системою. При цьому частина грошей, які раніше йшли до «спільного казану» Пенсійного фонду, тепер підуть на персональні рахунки? Це в свою чергу призведе до скорочення надходжень до ПФ, звідки, як і раніше, будуть отримувати пенсію нинішні пенсіонери, а також і ті, хто стане ними через 5, 10, 15 років, не зумівши за цей термін накопичити достатніх сум... До нового закону закладено також небачені раніше можливості для управління суспiльними грошовими потоками. У випадку банкрутства Накопичувального фонду, масштаби цієї соціальної біди перекриють наслідки краху і трастів, і Ощадбанку СРСР. Коли розпочне роботу обов’язкова накопичувальна система, на рахунках НФ з’являться величезні суми — 18 мільйонів працюючих щомісяця будуть зобов’язані переказувати туди частину своєї зарплати, і цi кошти знаходитимуться там десятки років, поки людина відраховує та отримує пенсію. Словом, одним із наслідків пенсійної реформи може стати істотне загострення боротьби за контроль над пенсійними грошима. Приклади трастів та свіжий — банку «Україна» — показують, що з відповідальністю і довірою до фінансових інститутів у країні проблеми.
Тим часом з цього питання існує і зовсім протилежна думка, до якої, можливо, схилятиметься й уряд, який відстоює інноваційний шлях розвитку України, але який не має у своєму розпорядженні необхідних коштів, щоб наповнити теоретичні міркування конкретним бюджетно-фінансовим змістом. Президент київської інвестиційної компанії «Кінто» Сергій Оксанич наполягає на тому, що пенсійна реформа (і створені пенсійні фонди) в Україні є найбільш імовірним джерелом інвестицій, які б привели до зростання українського фондового ринку. «Для різкого піднесення ринку досить декілька сотень мільйонів доларів. Навіть $50 млн. його перевернуть, настільки він сьогодні тонкий», — підкреслив він. Крім того, віце-президент «Кінто» Анатолій Федоренко вважає, що прийняття законопроекту про пенсійну реформу є однією з умов отримання Україною міжнародної фінансової допомоги.
Мало хто сьогодні візьметься стверджувати, що це питання для країни не є актуальним. Нещодавно об’єднання благодійницьких католицьких організацій «Карітас Європа» опублікувало доповідь про бідність у Європі, де є дані про те, що близько 2 млн. українців потребують термінової соціальної допомоги. За даними об’єднання, в Україні найбільш соціально незахищеними є пенсіонери, безробітні, інваліди, а також діти і важко хворі. Щоб допомогти їм, «Карітас» розробляє систему домашньої опіки за прикладом країн Заходу. Інша річ, що українські громадяни у нинішніх скрутних умовах показують небувале вміння виживати. Пенсіонери, не чекаючи реформи чи навіть не розраховуючи на неї, освоїли не тільки роздрібну торгівлю цигарками та іншими ходовими товарами, але й навчилися тримати на балконах не те що курей... Свіже яйце і склянка молока власного виробництва для них поки що реальніші, ніж усі реформи.
