Реформування економіки Євросоюзу, створення нових робочих місць і підвищення конкурентоспроможності європейської промисловості — ці теми обговорювала на саміті в Берліні «велика трійка» ЄС: прем’єр-міністр Британії Тоні Блер, канцлер Німеччини Герхард Шредер та президент Франції Жак Ширак. Підсумком саміту стала пропозиція створити спеціальний пост віце-президента Європейської Комісії, відповідального за економічні реформи. Ширак, Шредер і Блер хотіли б надати «суперкомісару» великі повноваження — вони вважають, що таким чином можна буде динамічніше реформувати економіку.
У ряді інших країн Євросоюзу поки що не готові вітати ініціативи «великої трійки» — і сам спосіб виникнення цих ініціатив. «Ніхто в Європі не готовий бути громадянином другого сорту. Європа складається з 25 країн, а не з трьох», — заявив в інтерв’ю Бі-Бі-Сі італійський міністр із європейських справ Рокко Буттільоне. Переконати скептиків намагався напередодні берлінського саміту міністр закордонних справ Великої Британії Джек Стро, який зустрівся зі своїми колегами з Італії, Іспанії та Польщі. «Ми не можемо нав’язувати свою волю іншій Європі, — заявив він. — Але якщо нам вдасться узгодити якісь рішення, то є велика імовірність, що нашу думку поділятимуть й інші європейські країни».
Намір Парижа, Берліна і Лондона створити «європейське ядро» викликає багато запитань. Йдеться не тільки про те, чи мають три країни право брати на себе роль «ради керівників», а й чи можуть вони це зробити. Спроби створити тристоронній альянс виникли на тлі нещодавнього розколу в ЄС через війну в Іраку. Як відомо, Франція та Німеччина виявилися по один бік барикад, а Лондон — по інший, разом зі своїм стратегічним партнером Сполученими Штатами. Чи можна в «європейській сім’ї» залишити осторонь політику та будувати відносини, ґрунтуючись на економічних інтересах, спільному господарюванні тощо? Такий підхід може бути доречним у шлюбі, але далеко не всі аналітики вважають, що британсько-франко-німецькому союзу забезпечене стабільне майбутнє. Британська газета «Гардіан» звертає увагу на те, Франція та Німеччина продовжують триматися осторонь. Жак Ширак у Берліні пояснив Тоні Блеру, що модель франко-німецьких відносин унікальна і не розрахована «на експорт» у найближчому майбутньому. У відповідь британський прем’єр заявив, що співпраця Парижа та Берліна справді дуже специфічна, але жодної «ексклюзивності» в цьому питанні бути не може — три країни також можуть і будуть тісно працювати на благо всієї Європи.
Так само немає впевненості в тому, що вже підготовлені «великою трійкою» пропозиції будуть скоро втілені в життя. Крім розгляду згаданої ініціативи ввести пост «суперкомісара» Євросоюзу, необхідно прийняти рішення про те, хто буде наступним головою Єврокомісії. Романо Проді закінчить свою роботу восени. Сьогодні серед його можливих наступників називають, зокрема, прем’єр-міністра Люксембургу Жана-Клода Юнкера, федерального канцлера Австрії Вольфганга Шюсселя і комісара у справах юстиції, португальця Антоніу Віторіну. Поки що важко сказати, кому віддадуть перевагу. Про кандидатуру нового голови Європейської Комісії ще мають домовлятися — в тому числі й Британія з Німеччиною та Францією.
КОМЕНТАР
Кірсті Х’ЮЗ, науковий співробітник Європейського інституту Лондонської школи економіки:
— Безумовно, лідери Франції, Німеччині та Британії неодноразово проводитимуть такі саміти, тісно співпрацюватимуть у такому форматі. Але я не думаю, що «велика трійка» зуміє стати чимось на кшталт франко-німецького «локомотиву», стати двигуном ЄС. Ми бачимо стурбованість і навіть злість через поведінку «тріо» з боку інших країн-членів Євросоюзу. А ЄС завжди намагався балансувати інтереси великих і менших країн. Тож не думаю, що ми стоїмо на порозі нової ери, коли ключові для Європейського Союзу рішення прийматиме «велика трійка».
